Поливальная машина - Павел Воля

По городу моему никому не мешая, безо всякой на то причины

Едет большая поливальная машина.

Короткие юбки девичьих платьев дёшево стоит, но за них дорого платят.

Строем идут те, кому на работу;

мне оказаться среди них не охота.

Я люблю долго спать, я люблю море и девочку.

Я могу не вставать — снимайте с меня пеночку.

Я пляшу, и мои каблуки с железками.

И я ношу только то, что делает движение резкими.

Я отпускаю воздушного змея обычно без ниточки,

И меня не пугают на брюках мои самодельные выточки.

Мои мысли закрыты замком и печатью с гербами,

И я мну сапогом что и раньше я мял сапогами.

А такси уезжает к тому кто заплатит.

Моего одиночества каждому хватит.

В пепельнице бессонные ночи потушены.

Всё что не сказано — прослушано.

Переулками, мыслями вязкими, шёпотом,

Чтоб ни кто не узнал, чтоб ни кто не услышал, а что потом.

Под ногтями грязюка, в карманах пустые кармашки.

Не по возрасту, не по росту замашки.

Улыбаются толпы девицы, стоя передо мной стеной,

Но никогда им не сравнится стой одной, единственной.

Перекрашены волосы, феном сожжены у самой красивой.

У неё в жизни полосы, из-за меня контрацептивы.

Но я сжимаюсь пружиной, всё меняю и дальше

Из меня из мужчины рождаюсь я маленький мальчик.

Обласкав облака, замечаю замедленным быстрое.

Сокращаю на пол курка расстояния выстрела.

И ведь поиск причины самая большая причина

Что бы сесть за руль большой поливальной машины

А такси уезжает к тому кто заплатит.

Моего одиночества каждому хватит.

По місту моєму нікому не заважаючи, без будь-якої причини

Їде велика поливальна машина.

Короткі спідниці дівочих суконь дешево коштує, але за них дорого платять.

Будом йдуть ті, кому на роботу;

мені опинитися серед них небажання.

Я люблю довго спати, я люблю море і дівчинку.

Я можу не вставати — знімайте з мене піночку.

Я танцюю, і мої каблуки з залізками.

І я ношу лише те, що робить рух різкими.

Я відпускаю повітряного змія зазвичай без ниточки,

І мене не лякають на брюках мої саморобні виточки.

Мої думки закриті замком і печаткою з гербами,

І я мну чоботом що і раніше я м'яв чоботами.

А таксі їде до того, хто заплатить.

Моєї самотності кожному вистачить.

У попільничці безсонні ночі загашені.

Все що не сказано - прослухано.

Провулками, думками в'язкими, пошепки,

Щоб ніхто не дізнався, щоб ніхто не почув, а потім.

Під нігтями бруду, в кишенях порожні кишеньки.

Не за віком, не за зростанням замашки.

Усміхаються натовпи дівчини, стоячи переді мною стіною,

Але ніколи їм не порівняється стій однієї, єдиної.

Перефарбоване волосся, феном спалено у найкрасивішої.

У неї в житті смуги, через мене контрацептиви.

Але я стискаюсь пружиною, все міняю і далі

З мене з чоловіка народжуюсь я маленький хлопчик.

Обласкавши хмари, помічаю уповільненим швидке.

Скорочую на підлогу курка відстані пострілу.

І бо пошук причини найбільша причина

Що сісти за кермо великої поливальної машини

А таксі їде до того, хто заплатить.

Моєї самотності кожному вистачить.