Про слонов - Павел Фахртдинов

Я вижу — в розовых мохнатых слонах

окрашивается все выше крыши

У Маяковского в штанах облака,

а у меня уже вошло в привычку

Когда приходишь ты ко мне, в тот же миг слоны из ниши тела моего

Виляя хвостами, нелепою стаей

взлетают отлично

Над этим городом, которого на карте нет.

Не знаю, что там у тебя на душе

случается, но нафига ко мне ты Приходишь — думаю, что только затем,

чтоб посмотреть моих слонов летящих

Ты думаешь — они от радости

вдруг, большой кометой

Виляя хвостами,

нелепою стаей летят над домами,

над миром, над нами

Над этим чувством, что между нами точно нет.

Мои слоны летают лишь оттого, что

тесно им, вдруг если ты приходишь

Слонам вообще вредить нельзя, а моим

тем более, ведь это негуманно,

Но ты из любопытства приходишь

ко мне, и знать не хочешь,

Что мои слоны нам обоим нужны, в отличие, родная,

от твоих тараканов!

В этом городе, которого на карте нет

Нам с этим чувством, что между нами точно нет.

Я бачу в рожевих волохатих слонах

фарбується все вище даху

У Маяковського в штанах хмари,

а у мене вже увійшло в звичку

Коли приходиш ти до мене, то миттю слони з ніші тіла мого

Виляючи хвостами, безглуздою зграєю

злітають чудово

Над цим містом, якого на карті немає.

Не знаю, що там у тебе на душі

трапляється, але нафіга до мені ти Приходиш — думаю, що тільки потім,

щоб подивитися моїх слонів, що летять

Ти думаєш — вони від радості

раптом великою кометою

Виляючи хвостами,

безглуздою зграєю летять над будинками,

над світом, над нами

Над цим почуттям, що між нами точно немає.

Мої слони літають лише тому, що

тісно їм, раптом якщо ти приходиш

Слонам взагалі шкодити не можна, а моїм

тим більше, адже це негуманно,

Але ти з цікавості приходиш

до мене, і знати не хочеш,

Що мої слони нам обом потрібні, на відміну, рідна,

від твоїх тарганів!

У цьому місті, якого на карті немає

Нам із цим почуттям, що між нами точно немає.