The Nameless Season - pandemonium

Expanding the mind

Into regions unknown

Sends shivers through the body

And brings the faith down

Blackest travesty of hope

Retraces what was once held for true

Abnormal grand delusions

Deconstructive in their form

Withhold the thought

In a solid cage of ice

Bleak appalling sights

Of a world now to depraved

Of its own constructive vision

Tries to blind

Shadows descend on a misty sea

Where the thought was once left to roam free

And passion spired in its wake

What comes to the travelling mind

In the nameless season

That bears no mark?

In the grey and cold abyss of loss

At a destination shunned

Oh, here comes the sun again

Eluding the thought at the twilight of lust

Its warmth cannot be felt

Born to the tyranny of the passionless at heart

Its derisive ways undo the claim

Of the soulful will for lust

Crawling through deserted colonnades of darkest grey

The nameless season takes its bitter toll

Warring factions lay to rest

The mind’s inherent struggle to collect

The moments that it cherishes

And thoughts of joy and grief

Winding up with a soulless epitaph of belief

These words they mean so little

But the fires of neglect adorn

Eyes shining in the darkness

Where the thought has lost its spark

Do they propose the troublefree existence of the dead?

Or the unbearable darkness of unbeing?

In the grey and cold abyss of loss

On a path not leading on

The thought is struggling on its own

Oh, here comes the moon to shine

Eluding the sense of a warming embrace

Its voice cannot be heard

An object of affection can’t avoid

The coldest deprivation of its light

Starry skies enact the tragic mind-defect

Horrid scenes appearing as blank

As waters without breeze

Mark the dying flame with aeons of flooding rain

Розширення розуму

У невідомі регіони

Посилає тремтіння по тілу

І підриває віру

Найчорніша пародія надії

Відстежує те, що колись вважалося правдою

Ненормальні великі марення

Деконструктивні у своїй формі

Стримай цю думку

У твердій клітці з льоду

Похмурі жахливі краєвиди

З світу, що тепер розпусний

Своє власне конструктивне бачення

Намагається осліпити

Тіні спускаються на туманне море

Там, де колись була залишена думка — вільно бродити

І пристрасть спалахнула на хвилі

Що спадає на думку мандрівникам

У безіменний сезон

Це не має знаки?

У сірій і холодній безодні втрати

У місці призначення уникає

Ой, ось знову сонце

Уникаючи думки в сутінках пожадливості

Його тепло не можна відчути

Народжений тиранією безпристрасних у серці

Його глузливі способи скасовують твердження

Від душевної волі до пожадливості

Повзає крізь безлюдні колонади найтемнішого сірого кольору

Безіменний сезон несе свої гіркі дати

Ворогуючі фракції лежали на спокою

Притаманна розуму боротьба за збирання

Моменти, які вона цінує

І думки про радість і горе

Закінчення з бездушною епітафією віри

Ці слова вони значать так мало

Але вогні занедбаності прикрашають

Очі сяють у темряві

Де думка втратила свою іскру

Чи вони пропонують безпроблемне існування мертвих?

Або нестерпна темрява небуття?

У сірій і холодній безодні втрати

На шляху, на який не веде

Думка бореться сама по собі

О, ось місяць світить

Уникаючи відчуття теплих обіймів

Його голос неможливо почути

Об’єкта симпатії неможливо уникнути

Найхолодніше позбавлення його світла

Зоряне небо втілює трагічний дефект розуму

Жахливі сцени відображаються пустими

Як води без вітерця

Позначте вмираюче полум’я еонами дощів