Morninglight Revery - pandemonium

From the tragedy of reality

Of all that is, that lives to die

The tragedy of you and me

Of your emotions of my cry

Another morning beneath the cold sun

The sun that only I can see

Another morning in hope for euphoria

Where you and I will be

Where you look at me with the same eyes that follow you on

Where you think of me with the same thoughts as those awakening me

Same as those awakening me

From the tragedy of reality

Of all that is, that lives to die

The tragedy of you and me

Of your emotions of my cry

Another morning beneath the cold sun

The sun that only I can see

Another morning in hope for euphoria

Where you and I will be

And I used to ride beyond the horizon

Beyond the cold winds of your voice

Beyond the glaciers of your shoulders

Beyond all boundaries of universe!

Beyond all boundaries of life

Beyond all boundaries of universe

Beyond all boundaries of life!

Where the beauty of a thousand dreams is cast upon me

Like a tidal wave of gold to reach the shore

Where it feels as if I can’t reach any longer

On the edge of all that we can see or touch

Undefinable waters not yet sailed

By intentions that would cause our love to fail

In diplopia I see what was meant to be

The moon and the stars in the darkened eve

In diplopia I see what I want to see

To rise above the shroud of singularity enforced upon me

The moon and the stars and the sun of thee

But as night turns into morn

And as I turn into me

A dream turns so forlorn

And you turn out to be fantasy

Are those my silhouettes walking by your side?

Are they the ones that seem to be casting shadows in the light?

For long I’ve known that you are the one

Why won’t you see the morning sun?

З трагедії реальності

З усього, що є, живе, щоб померти

Трагедія вас і мене

Про твої емоції мого плачу

Ще один ранок під холодним сонцем

Сонце, яке бачу лише я

Ще один ранок в надії на ейфорію

Де ми з вами будемо

Де ти дивишся на мене тими ж очима, які слідкують за тобою

Де ти думаєш про мене з тими ж думками, що й ті, що пробуджують мене

Так само, як і ті, що будять мене

З трагедії реальності

З усього, що є, живе, щоб померти

Трагедія вас і мене

Про твої емоції мого плачу

Ще один ранок під холодним сонцем

Сонце, яке бачу лише я

Ще один ранок в надії на ейфорію

Де ми з вами будемо

І я коли виходив за горизонт

За межами холодного вітру твого голосу

За льодовиками ваших плечей

За межами всесвіту!

За межами життя

За межами всесвіту

За межами життя!

Де краса тисячі мрій на мене

Як припливна хвиля золота, щоб досягти берега

Здається, ніби я більше не можу дістатися

На краю всього, що ми можемо побачити чи доторкнутися

Невизначені води ще не відпливли

Намірами, які призвели б до невдачі нашої любові

У диплопії я бачу, що мало бути

Місяць і зірки в темний переддень

У диплопії я бачу те, що хочу побачити

Щоб піднятися над пеленою сингулярності, накладеної на мене

Місяць, зірки і сонце твоє

Але як ніч перетворюється на ранок

І коли я перетворюся на себе

Мрія стає такою занедбаною

А ви виявляється фентезі

Це мої силуети, що йдуть по твоєму боці?

Це ті, що, здається, відкидають тіні на світлі?

Я давно знав, що ти єдиний

Чому ти не бачиш ранкового сонця?