Descending Shadows - pandemonium

Faithless gathered in the pouring rain — a crescendo of voices driven to the

edge

Wishing for complete serenity of the mind — a beautiful mosaic missing a piece

Eternal loss, forever engraved in the soul

Loveless, lifeless, lustless — Is this what all will become?

I see dark clouds looming ahead on our journey

Is there no end to this search?

Morbid visions of relentless slaughter, frozen tears and pain

Terrifying destruction, but all in vain…

As dusk falls quiet birdsong echoes in the wind

Broken by a piercing shriek…

The rising sun disperses mists over a battlefield

Shines on our epitaph, and we are gone

Faithless gathered in the pouring rain — a crescendo of voices driven to the

edge

Wishing for complete serenity of the mind

Stench of decay, emanating darkness allowing no sight

Flickering whispers of madness

And the gathered masses hear the flapping wings of death

Cries of despair echo through the void

Loveless, lifeless, lustless — Is this what all will become?

I see dark clouds looming ahead on our journey

Is there no end to this search?

Morbid visions of relentless slaughter, frozen tears and pain

Terrifying destruction, but all in vain…

Despite the strife to erase, unite and pacify, we reach the point of no return

The rising sun disperses mists over a battlefield, shines on our epitaph,

and we are gone

Sacred visions all depicting unation

Ridiculed or met with derision

Hopefilled prayers of what could have been

Are labeled as insanity

Hope might not yet be lost

All will not have to end

Hearts not yet turned to dust

Will know there is a way

The dawn brings to light a whole new world, shattered and broken

All hopes of a different outcome, have been forsaken

Faithless gathered in the pouring rain — a crescendo of voices driven to the

edge

Wishing for an instantaneous relief, with the blackened sky admitting no escape

The last remains, shattered to infinity

Loveless, lifeless, lustless — Is this what all will become?

The rising sun disperses mists over a battlefield

Shines on our epitaph, and we are gone

We’re gone…

Невірні зібралися під проливним дощем — крещендо голосів, що донеслися до 

краю

Бажання повного спокою — прекрасній мозаїці не вистачає шматочка

Вічна втрата, назавжди закарбована в душі

Безкоханий, безжизнений, безжадний — це все стане?

Я бачу темні хмари, що насуваються попереду на нашій подорожі

Невже не кінця цьому пошуку?

Хворобливі бачення невпинної бійні, замерзлих сліз і болю

Жахливе руйнування, але все марно…

З настанням сутінків тихий пташиний спів відлунює на вітрі

Розбитий пронизливим криком…

Сонце, що сходить, розсіює тумани над полем бою

Сяє на нашій епітафії, і ми зникли

Невірні зібралися під проливним дощем — крещендо голосів, що донеслися до 

краю

Бажання повного спокою розуму

Сморід гниття, що випромінює темряву, яка не дозволяє бачити

Миготливий шепіт божевілля

І зібрані маси чують махання крил смерті

Крики відчаю лунають у порожнечі

Безкоханий, безжизнений, безжадний — це все стане?

Я бачу темні хмари, що насуваються попереду на нашій подорожі

Невже не кінця цьому пошуку?

Хворобливі бачення невпинної бійні, замерзлих сліз і болю

Жахливе руйнування, але все марно…

Незважаючи на боротьбу, щоб стерти, об’єднатися та заспокоїти, ми досягаємо точки не повернення

Сонце, що сходить, розгоняє тумани над полем битви, сяє на нашій епітафії,

і ми зникли

Священні видіння всі зображують об’єднання

Висміяні або зусмішні

Сповнені надії молитви про те, що могло бути

Позначаються як божевілля

Надія ще не втрачена

Не все закінчиться

Серця ще не перетворилися на порох

Буде знати, що є шлях

Світанок висвітлює цілий новий світ, розбитий і зламаний

Усі надії на інший результат були залишені

Невірні зібралися під проливним дощем — крещендо голосів, що донеслися до 

краю

Бажання миттєвого полегшення, коли почорніле небо не дозволяло втекти

Останній залишається, розбитий до нескінченності

Безкоханий, безжизнений, безжадний — це все стане?

Сонце, що сходить, розсіює тумани над полем бою

Сяє на нашій епітафії, і ми зникли

ми пішли…