Fear of Denial - pandemonium

As we reach unto the sky

Living fearful in a lie

We stop and stare upon the starlit fields we see

Out there I watch the trail of streaming light

Defining patterns in the shining eyes

My lifeblood, that feeds my will to be

Is slowly deserting me

The silence from your lips deceives your true intentions

And it follows me into the grave

Those shining eyes, I feel their cold gaze

My lifeblood, that feeds my will to be

Is slowly deserting me

The silence from your lips deceives your true intentions

And it follows me into the grave

As we reach unto the sky

Living fearful in a lie

We stop and stare upon the starlit fields we see

Out there I watch the trail of streaming light

Defining patterns in the shining eyes

-staring back at me

As our world is set on a course that is bound

To lead to extinction

Our minds won’t still allow us to

Think in different ways

A silent roar rising up to the ceiling

Of suppressed emotions

I try to look into your mind

But a barren wasteland is all I see

Those shining eyes, I feel their cold gaze

Those shining eyes are staring at me

Whispering statues marbled in stone

Starting to transform into a shape

That was previously to them unknown

Running in fear of denial

Afraid of losing what little dignity is left in me

A violent roar of anger and frustration

Will my soul never taste the light?

Reaching to the sky…

Living fearful until we die…

Afraid of living

Afraid of ourselves

For all we know

We must die to end this proces

Коли ми тягнемося до неба

Жити в страху в брехні

Ми зупиняємося й дивимося на зоряні поля, які бачимо

Там я спостерігаю за слідом потокового світла

Визначення візерунків у сяючих очах

Моя життєва кров, яка живить мою волю бути

Поволі покидає мене

Мовчання з ваших уст обманює ваші справжні наміри

І воно за мною в могилу

Ці сяючі очі я відчуваю їхній холодний погляд

Моя життєва кров, яка живить мою волю бути

Поволі покидає мене

Мовчання з ваших уст обманює ваші справжні наміри

І воно за мною в могилу

Коли ми тягнемося до неба

Жити в страху в брехні

Ми зупиняємося й дивимося на зоряні поля, які бачимо

Там я спостерігаю за слідом потокового світла

Визначення візерунків у сяючих очах

- дивиться на мене

Оскільки наш світ налаштувався на курс, який прив’язаний

Щоб привести до вимирання

Наш розум все ще не дозволяє нам 

Думайте по-різному

Тихий рев, що піднімається до стелі

Придушених емоцій

Я намагаюся зазирнути у ваш розум

Але я бачу лише безплідну пустку

Ці сяючі очі я відчуваю їхній холодний погляд

Ці сяючі очі дивляться на мене

Статуї, що шепочуть, мармуровані в камені

Починає перетворюватися на форму

Раніше це було їм невідомо

Бігати зі страху відмови

Боюся втратити те мало гідності, що залишилося в мені

Сильний рев гніву й розчарування

Невже моя душа ніколи не скуштує світла?

Досягаючи неба…

Жити в страху, поки не помремо…

Боїться жити

Боїмося самих себе

Наскільки ми знаємо

Ми повинні померти, щоб завершити цей процес