Frozen Meadows - pandemonium

Tides of darkness approached,

bringing the smell of fading flowers so morose.

Interrupting the dance towards the blooming fields,

the fields where I had wished to sleep.

Where the grass turned into needles,

a paradise transformed to battleground.

And here the battle began, here the battle was won

by the stars, and with the contemporarily colouring sun.

Cold bitter darkness levitated above my lands once so green.

Sublime shadows wrap their arms around me.

Wellknown realms now rest in grey absorbing steams

My eyes enclosed

Never more to see the light of dawn

My ears deprived

Never more to hear the shrieks of swans

But deep from the profound I grow

Mountains arose were peaceful paths once went so straight.

A winter so cold struck with furious storms of hate.

Anxious dreamers lost in the seas of time.

Frozen and afraid they fall asleep.

My eyes enclosed

Never more to see the light of dawn

My ears deprived

Never more to hear the shrieks of swans

But deep from the profound I grow

So tenderly you touched my pale skin

Erasing melancholic structures within.

You kissed my parched lips

Like water silently engraving the cliffs.

You removed the burden from my shoulders

You opened up my sleeping eyes.

You broke my coffin firmly locked in prediction

and in hope that I would die

(Thought:

You trailed me out from the tunnel,

me running through striking fists.

Rapidly heading for nowhere

among my own confusing mists

And so I see your hand, your inviting hand

but it is oh so far away

Will it take me home

or will it lead me all astray?)

Tides of darkness approached,

bringing the smell of fading flowers so morose.

Interrupting the dance towards the blooming fields,

the fields where I had wished to sleep.

Where the grass turned into needles,

a paradise transformed to battleground.

And here the battle began, here the battle was won

by the stars, and with the contemporarily colouring sun.

Cold bitter darkness levitated above my lands once so green.

Sublime shadows wrap their arms around me.

Wellknown realms now rest in grey absorbing steams

Mountains arose were peaceful paths once went so straight.

A winter so cold struck with furious storms of hate.

Anxious dreamers lost in the seas of time,

silently awaiting a final peace of mind.

Awoken from my hibernation

returned from my inner journey

after rushing through my darkened past

all my memories of mourning

I now gaze at the stars and I think of you

smiling at me so beautiful

Revived into the lights bane

eternity it shines like gold

You sit beside me, I face your eyes

and plunge into the untold

Like hypnotized I followed you

but suddenly I watch you walk away…

Наближалися припливи темряви,

приносячи такий похмурий запах в’янутих квітів.

Перериваючи танець на бік квітучих полів,

поля, де я бажав спати.

Там, де трава перетворилася на голки,

рай, перетворений на поле битви.

І тут почався бій, тут битва була виграна

зірками та сучасно забарвленим сонцем.

Холодна гірка темрява літала над моїми землями колись такою зеленою.

Піднесені тіні обіймають мене.

Відомі царства тепер спочивають у сірих поглинаючих парах

Мої очі закриті

Більше ніколи не бачити світанку

Мої вуха позбавлені

Більше ніколи не чути вереск лебедів

Але глибоко з глибини я виростаю

Гори виникли, коли мирні шляхи йшли такими прямими.

Така холодна зима вдарила лютими бурями ненависті.

Тривожні мрійники, загублені в морях часу.

Замерзлі й налякані вони засинають.

Мої очі закриті

Більше ніколи не бачити світанку

Мої вуха позбавлені

Більше ніколи не чути вереск лебедів

Але глибоко з глибини я виростаю

Так ніжно ти торкнувся моєї блідої шкіри

Стирання меланхолійних структур всередині.

Ти поцілував мої пересохлі губи

Як вода, що безшумно гравірує скелі.

Ти зняв тягар з моїх плечей

Ти відкрив мої сплячі очі.

Ти розбив мою труну, міцно замкнену пророкуванням

і в надії, що я помру

(Подумав:

Ви витягли мене з тунелю,

я пробігаю крізь ударні кулаки.

Швидко прямує в нікуди

серед моїх власних заплутаних туманів

І так я бачу твою руку, твою руку, яка запрошує

але це так далеко

Чи відвезе мене додому

або це зведе мене з шляху?)

Наближалися припливи темряви,

приносячи такий похмурий запах в’янутих квітів.

Перериваючи танець на бік квітучих полів,

поля, де я бажав спати.

Там, де трава перетворилася на голки,

рай, перетворений на поле битви.

І тут почався бій, тут битва була виграна

зірками та сучасно забарвленим сонцем.

Холодна гірка темрява літала над моїми землями колись такою зеленою.

Піднесені тіні обіймають мене.

Відомі царства тепер спочивають у сірих поглинаючих парах

Гори виникли, коли мирні шляхи йшли такими прямими.

Така холодна зима вдарила лютими бурями ненависті.

Тривожні мрійники, загублені в морях часу,

мовчки в очікуванні остаточного спокою.

Прокинувся від сплячки

повернувся з внутрішньої подорожі

після того, як я мчав через моє темне минуле

всі мої спогади про жалобу

Тепер я дивлюся на зірки і думаю про вас

посміхається мені так гарно

Відродився у вогні прокляття

вічність воно сяє, як золото

Ти сидиш поруч зі мною, я дивлюся твоїми очима

і поринути в невимовне

Ніби загіпнотизований, я пішов за вами

але раптом я бачу, як ти відходиш...