A Journey Through Her Dusk - pandemonium

Voices within the chambers of darkness

From ancient dimensions

Spreading its spells

To gather the creatures of night

Midwinter silence in the snow-whirling storms

She’s prepared for the supper, a taste of the cold

She looks at the mirror, utopia is faced

She laughs at the sight that she sees

The voices have come, to make her impure

To turn her soul to the devil’s tool

The fruit of heaven’s denial

Paralyzed by the greed

Reborn in a dream, infected with chaos

Her soul full of misanthropy

The voices are calling the spirits to come

To show the world tyranny

The gates are opening to another dimension

Only a few steps away

Her vagueness is suddenly taking a form

When her wishes are almost complete

Innocence gone, living through a holocaust

In darkness and cold winter grief

Desires and lust, leading all her faith

To dwell in the five-pointed star

Facing the fright, the dimension she chose

Was the call of the night

Kissed by the wolf and thrown into torment

She was introduced to horrors

Even the demons would fear

She looks outside her window

Can you feel the smells of angels around you?

A new day is dawning in the dungeon’s fog

A tear of silence falling, forgotten and gone

So lonely, so helpless

The child is dancing all the night in pain

Supreme is the darkness

It will never let her be

So senseless, and endless

Ravishing the only gleam that she holds dear

The call of the voices will never disappear

Erased is the daylight

In the eyes of the bride

Gone are the moments she cherished

Her choice was a step in the night

Infected is the chalice

That she has to taste, with infinity

Infested by demons

The beauty is bound to decay

The eyes were full of defiance

When it was time to depart

The journey ended in silence

A lifetime away

The voices promised to give her

Jewels and gold

Instead a gown of torment

Dressed her eternally

Pictures of pain are painted

But no one can see

The colors that show the madness

Of this tragedy

Despite the human nightmare

A try to arise

But left in the hands of darkness

It’s only a scream in the night

Dark waters, dead roses

There’s nothing left to be

It’s time to face the god

Who forsake thee

Oh, upon the crimson sky she sees

That dreams are not like reality

So cold and full of deception and pain

Illusions starting to make her insane

The face is gone in oblivion

Prepare to sleep with the dead

No faith remains in the fallen one

It’s time to take the last step

Mortals are calling the dead

To dance in the storms of midnight

To put a price on thy soul

Withering voices are calling, burning, crying

Silently falling apart

In the eyes of the human addiction

Of flesh and endless desires

The beast has taken its form

Human is equal with evil

Afflicting its own inner self

Sitting with her thoughts

Imagining there is another place

With joyful gratitude

The nightmare will soon begin again

It’s time to satisfy the heartless

Feed the cold grotesque

Released from its prison

But there’s no place to hide

Haunted by the voices

Unconscious by the noises

The darkside has shown its might

Remember what they told thee

Nauseous little lady

Escaping will only bring you

Closer to the darkness

And closer to your grave

To the aeons deepest depths

Her breathing has increased

And the last hope has deceased

From the face of her empty soul

Running on the nails

Of this twisted fairytale

There is only one end to this night

Searching for a place

Where to drop this cold disgrace

To erase those things that are left

Flying without wings

Distinguishing the stings

Her eyes are closed finally

Only a few steps away…

Her vagueness is suddenly taking a form

When her wish is almost complete

The voices have come to make her impure

To turn her soul to the devil’s tool

Reborn in a dream, infected with chaos

Her soul full of misanthropy

The voices are calling her spirits

To come, to show the world tyranny

Now when she sits with the answers in heaven mistakes from the past are erased

But the darkness will cover the walls

In our souls, since we’re widows

From this tragedy

Голоси в покоях темряви

З давніх вимірів

Поширюючи свої чари

Щоб збирати ночних створінь

Середзимова тиша в сніжних бурях

Вона приготувалася до вечері, відчула смак холоду

Вона дивиться в дзеркало, перед утопією

Вона сміється з вида, що бачить

Голоси прийшли, щоб зробити її нечистою

Щоб звернути її душу на інструмент диявола

Плід небесного заперечення

Паралізований жадібністю

Відроджуючись у сні, заражений хаосом

Її душа сповнена мізантропії

Голоси закликають духів прийти

Щоб показати світові тиранію

Ворота відкриваються в інший вимір

Лише кілька кроків

Її нечіткість раптово набуває форми

Коли її бажання майже сповнені

Невинність зникла, пережила голокост

У темряві й холодному зимовому горі

Бажання і хіть, що ведуть всю її віру

Перебувати в п’ятикутній зірці

Зіткнувшись із переляком, виміром, який вона обрала

Був поклик ночі

Поцілував вовк і кинув на муки

Вона познайомилася з жахами

Навіть демони боялися б

Вона дивиться за вікно

Чи відчуваєте ви запахи ангелів навколо вас?

У тумані підземелля світає новий день

Сльоза мовчання, забута і зникла

Такий самотній, такий безпорадний

Дитина всю ніч танцює від болю

Найвище — темрява

Це ніколи не дозволить їй бути

Такі безглузді й нескінченні

Чарівний єдиний блиск, який їй дорогий

Поклик голосів ніколи не зникне

Стерто денне світло

В очах нареченої

Миті, які вона цінувала, минули

Її вибір був кроком у ніч

Заражена чаша

Те, що вона має куштувати, нескінченно

Заражений демонами

Краса невиконана занепад

Очі були повні непокори

Коли настав час вилітати

Подорож закінчилася тишою

Протягом усього життя

Голоси обіцяли їй дати

Коштовності та золото

Замість халату мук

Одягнув її навіки

Намальовані зображення болю

Але ніхто не бачить

Кольори, які показують божевілля

Про цю трагедію

Незважаючи на людський кошмар

Спроба виникнути

Але залишився в руках темряви

Це лише крик уночі

Темні води, мертві троянди

Нема чого бути

Настав час зустрітися з богом

Хто тебе покинув

О, на багряному небі вона бачить

Що мрії не схожі на реальність

Такий холодний і сповнений обману та болю

Ілюзії починають зводити її з розуму

Обличчя зникло в забуття

Приготуйтеся спати з мертвими

У занепалого не залишається віри

Настав час зробити останній крок

Смертні кличуть мертвих

Танцювати в опівночі

Щоб призначити ціну свою душу

Зов’ялі голоси кличуть, горять, плачуть

Безшумно розсипається

В очах людської залежності

З плоті й нескінченних бажань

Звір прийняв свою форму

Людина рівна зі злом

Вражаючи власне внутрішнє я

Сидить зі своїми думками

Уявляючи, що є інше місце

З радісною вдячністю

Незабаром кошмар почнеться знову

Настав час задовольнити безсердечних

Нагодуйте холодним гротеском

Звільнений зі своєї в'язниці

Але немає де сховатися

Переслідують голоси

Непритомний від звуків

Темна сторона показала свою могутність

Згадай, що вони тобі сказали

Нудота маленька леді

Втеча тільки принесе тобі

Ближче до темряви

І ближче до твоєї могили

До найглибших еонів

Її дихання почастішало

І остання надія померла

Від обличчя її порожньої душі

Біг на нігтях

З цієї закрученої казки

Цій ночі є лише один кінець

Пошук місця

Куди подіти цю холодну ганьбу

Щоб стерти ті речі, які залишилися

Політ без крил

Розрізнення укусів

Її очі нарешті закриті

Лише кілька кроків…

Її нечіткість раптово набуває форми

Коли її бажання майже виконано

Голоси прийшли, щоб зробити її нечистою

Щоб звернути її душу на інструмент диявола

Відроджуючись у сні, заражений хаосом

Її душа сповнена мізантропії

Голоси кличуть її дух

Прийти, показати світові тиранію

Тепер, коли вона сидить із відповідями на небесах, помилки з минулого стираються

Але темрява закриє стіни

В наших душах, оскільки ми вдови

Від цієї трагедії