Reflecting Mirrors - pandemonium

Reflecting mirrors

Bound to show our true inner selves

As empty as they can ever be

The seasons have changed

Into one big thunder storm

That plows through the former gloryful world

The lid has been sealed

This ensphered world will perish beyond the light

Come, spectate, the world in disorder

Can you feel the wrath of a million years?

Eradicate the sins of man

Just as man destroyed his own land

The winds have changed and a new hymn is sung

The spectra shimmer in no colors but one

The dawn is gone, we’re trapped in the night

Fearing our blinded sight

Enraged are the seas, throwing wave after wave

The sky is gorging the air we crave

The mighty disasters walking hand in hand

We feel so small, yet so grand

Watch, observe, the chaos at hand

Can a man made idea play the opponent of man?

Mattoids of ours, the last living hope

Our feeble minds cannot withstand this blow

The anthem of fierce diapason

Infringing with scorn on our souls

The barrier to our sanctuary has been broken

Inferno roams til there is no more

Dashes to lashes and lust to cost

The sins are kept safe within a solid crust

Only purgatory’s flame might pierce its hollow shell

We’ll all find out when we dwell with the condemned

Tears of a blackened world subside the lust and desires

Shiver as the quaking earth spews dust when we

Embrace the night sky

That glitters so calm like innocent virgin eyes

Then congeal like eyes

By their ever watchful eyes

A six star constellation

A deceitful presence that tints the sky

The forthcoming revelation speaks the words, we must comply

Cries of despair, imprisoned by the sins we share

Cries, so pitiful compared to the reaper’s roar

Cries of despair, imprisoned by the sins we share

Judgement has befallen

Like in a scenery with light

We still crawl back into the night

Like in a scenery with night

We’re still searching for the light

When all is gone and no more is to reap

The world will fall into a sleep so deep

A slumber with a depth that no man can climb

Dreaming of nighttime

Відбиваючі дзеркала

Ми зобов’язані показати наше справжнє внутрішнє я

Наскільки порожніми вони можуть бути

Змінилися пори року

В одну велику грозу

Що зорає колишній славний світ

Кришка запечатана

Цей сферичний світ загине поза світлом

Приходьте, подивіться, світ у безладді

Чи можете ви відчути гнів мільйона років?

Викорінити гріхи людини

Так само, як людина знищила власну землю

Вітри змінилися, і співається новий гімн

Спектри мерехтять лише одним кольором

Зорі минуло, ми в пастці ночі

Боячись нашого засліпленого зору

Розлючені моря, кидаючи хвилю за хвилею

Небо наповнює повітрям, якого ми прагнемо

Могутні лиха йдуть рука об руку

Ми почуваємось такими маленькими, але такими величними

Спостерігайте, спостерігайте за наявним хаосом

Чи може ідея, створена людиною, зіграти з суперником людини?

Матоїди наші, остання жива надія

Наш слабкий розум не витримає цього удару

Гімн жорстокого діапазону

Зневажаючи наші душі

Бар’єр до нашої святині знищено

Пекло блукає, поки не більше

Пухання до вій і жадоба до вартості

Гріхи зберігаються в твердій кірці

Тільки полум’я чистилища може пробити його порожнисту оболонку

Ми всі дізнаємося, коли будемо жити з засудженими

Сльози почорнілого світу вгамують хіть і бажання

Тремтіти, як земля, що тремтить, викидає пил, коли ми

Обійми нічне небо

Це сяє так спокійно, як невинні незаймані очі

Потім застигли, як очі

Їхніми пильними очима

Шестизіркове сузір’я

Оманлива присутність, яка забарвлює небо

Майбутнє одкровення говорить слова, ми мусимо їх виконувати

Крики відчаю, ув’язнені гріхами, які спільні

Крики, такі жалюгідні в порівнянні з ревом женця

Крики відчаю, ув’язнені гріхами, які спільні

Суд настав

Як у краєвиді зі світлом

Ми все ще повзаємо назад у ніч

Як у краєвиді з ніччю

Ми все ще шукаємо світло

Коли все минуло і більше не потрібно пожинати

Світ так глибоко засне

Сон із глибиною, на яку не зможе піднятися жодна людина

Мрію про ніч