Некто Казян - ОУ74, Некто

Землю топчет рваный кроссовок

Из-под неё моё слово…

Саня Казян, Шурик пацан ты кто сам?

Кот-сан или дог-сан?

Слог сломан пополам.

Дела сменяют мысли

Наедине мы с ними

К утру выяснили…

Люди забывают мечту, их ничем не обрадовать

Лёгкие деньги отбивают желание их зарабатывать.

Обсаженные дети — в голове ветер

Там, где фонари не светят этого никто не заметит

Пацан полон сил, молод, голоден и свободен

Шапку натянул поглубже, думает: «мой день»

Ночь наступает обманчиво, тишиной вкрадчивой

Барышня идёт, голову оборачивает

Рана колотая, цепочка золотая

Также как драгоценность он, его замотают

У лигашей автоматы чёрные, матовые

На белых кроссах пятна цвета томата

Вспомнил отца, мать, что был к ним не внимателен

Вспомнил корешей, понял они ему как братья

Пустой зал.

Он встал.

Ком мешал говорить.

Так стоит ли что-то терять, чтобы начать ценить?

Жизнь как леска, свои ступни режем мы

На побережье толпы прежние собираются реже.

Пацанов на прочность проверяют режимы,

А я остаюсь здесь, музыкой одержимий

Плохая компания — дифицыт внимания,

Все далеко не так как показывают на экране,

Отчаянье и паника, спиртяга по стапарикам,

В подвале сыро и хочется домой к маме…

Озлобленные, наулыбчивые ищи в рекламе,

Его кенты уже давно нашли правду в баяне,

Как трехмерный мультик на солнечной поляне

Он же боялся полюбому, и знал затянет

Непоняятная дрянь как инопланитяне

Они постоянно тонут и назад уже не тянет

Недели днями, улетели в дали,

И может он бы не ушел, но полюбому выгоняли.

Жизнь как леска, свои ступни режем мы

На побережье толпы прежние собираются реже.

Пацанов на прочность проверяют режимы,

А я остаюсь здесь, музыкой одержимий

Землю топче рваний кросівок

З-під неї моє слово…

Саня Казян, Шурик пацан ти, хто сам?

Кот-сан чи дог-сан?

Склад зламаний навпіл.

Справи змінюють думки

Наодинці ми з ними

На ранок з'ясували…

Люди забувають мрію, їх нічим не обрадувати

Легкі гроші відбивають бажання їх заробляти.

Обсаджені діти в голові вітер

Там, де ліхтарі не світять цього ніхто не помітить

Пацан сповнений сил, молодий, голодний і вільний

Шапку натяг глибше, думає: «мій день»

Ніч настає оманливою, тишею вкрадливою

Панночка йде, голову обертає

Рана колота, ланцюжок золотий

Також як коштовність він його замотають

У лігашів автомати чорні, матові

На білих кросах плями кольору томату

Згадав батька, матір, що був до них не уважний

Згадав корінців, зрозумів вони йому як брати

Порожній зал.

Він встав.

Ком заважав говорити.

Тож чи варто щось втрачати, щоб почати цінувати?

Життя як волосінь, свої ступні ріжемо ми

На узбережжі юрби колишні збираються рідше.

Пацанів на міцність перевіряють режими,

А я залишаюся тут, музикою одержимий

Погана компанія - дифіцит уваги,

Усі далеко не як показують на крані,

Відчай і паніка, спиртяга за стапариками,

У підвалі сиро і хочеться додому до мами…

Озлоблені, усміхнені шукай у рекламі,

Його кенти вже давно знайшли правду в баяні,

Як тривимірний мультик на Сонячній галявині

Він ж боявся по-любому, і знав затягне

Незрозуміла погань як інопланітяни

Вони постійно тонуть і назад вже не тягне

Тижня днями, полетіли вдалині,

І може він би не пішов, але по-любому виганяли.

Життя як волосінь, свої ступні ріжемо ми

На узбережжі юрби колишні збираються рідше.

Пацанів на міцність перевіряють режими,

А я залишаюся тут, музикою одержимий