Ремесло - GUF, ОУ74

Мои мысли не заржавеют, музыку ветер навеет.

В ту же секунду я пойму, что нужно быть добрее.

По потолку побегут вибрации быстрее.

Бит атакует, как Т-34.

Это тебе не мелочь по карманам тырить.

Тонкие нити вены звонкими сигналами по телу.

Ты решил: это не по-белому — рэп делать.

Пусть так для тебя — хип-хоп не утратит мою веру.

Мне не хватит этого леса и этих растений.

Че за апатия.

Взял баллон и побежал на стены.

Сатива и индика шоу не для слабонервных.

Иду, как шел, в гору: не последний и не первый.

Мои братья наделены харизмой.

Стиль не «расствор в вате» — стиль «вандализмо».

Стелим, не подстраиваясь ни под кого.

Небо знает злость, но благославляет добро.

Еще разок!

Я сотни слов сплетаю в узор.

Хип-хоп — мой путь, основа, мое ремесло.

Видишь чей-то ствол смотрит в дверной глазок.

Мягкий звук низов выведет зомби из снов.

Итак, о чем вещал …

Речь о правильных вещах, делим семерых общак.

Для своих людей — есть место на битах.

Километры не беда, с Лехой делаем фита.

Когда все пацики в сборе, микрофон настроен, звук по старой школе.

Тесный клуб, полный зал этот эффект утроят.

Волны рук, блеск в глазах у тех, кто понял.

В этот момент разум теряет власть над телом.

Магия бита и акапеллы.

Голос брата меня возвращает обратно.

Танкоград-андеграунд, как тут не войти в азарт.

Когда я вижу блеск в 14 глазах.

Я обеими руками за вас, brothers,

И на мой взгляд мой третий пласт это доказал.

Здесь те, кто отвечает за рэп, как за базар.

Преодолевая тыщи километров, летят минуса.

И не нужны эффекты этим голосам.

И все текста каждый из нас писал себе сам.

Без разницы плацкарт или сапсан,

TransAir или х*й знает AirLines.

Когда я вылезаю на сцену и вижу полный зал,

Я согласен колбасить хоть два часа.

Когда я меняю часовые пояса,

Я в курсах, что все происходит неспроста.

Пока я на связи с такими пацами,

Я буду продолжать двигаться и мозолить вам глаза.

Мої думки не заіржавіють, музику вітер навіє.

У ту ж секунду я зрозумію, що треба бути добрішим.

Стелею побіжать вібрації швидше.

Біт атакує, як Т-34.

Це тобі не дрібниця по кишенях тирити.

Тонкі нитки вени дзвінкими сигналами по тілу.

Ти вирішив: це не по-білому реп робити.

Нехай так для тебе — хіп-хоп не втратить мою віру.

Мені не вистачить цього лісу і цих рослин.

Через апатія.

Взяв балон і побіг на стіни.

Сатива та індика шоу не для слабкодухих.

Іду, як йшов, угору: не останній і не перший.

Мої брати наділені харизмою.

Стиль не «розчин у ваті» — стиль «вандалізм».

Стелимо, не підлаштовуючись ні під кого.

Небо знає злість, але благословляє добро.

Ще разок!

Я сотні слів сплітаю в візерунок.

Хіп-хоп - мій шлях, основа, моє ремесло.

Бачиш чийсь стовбур дивиться в дверне око.

М'який звук низів виведе зомбі зі снів.

Отже, про що віщав …

Мова про правильні речі, ділимо сімох общак.

Для своїх людей є місце на бітах.

Кілометри не біда, з Лехою робимо фіта.

Коли всі пацики в зборі, мікрофон налаштований, звук по старої школі.

Тісний клуб, повна зала цей ефект потроять.

Хвилі рук, блиск у очах у тих, хто зрозумів.

У цей момент розум втрачає владу над тілом.

Магія бита і акапелли.

Голос брата повертає мене назад.

Танкоград-андеграунд, як тут не ввійти в азарт.

Коли я бачу блиск у 14 очах.

Я обома руками за вас, brothers,

І на мій погляд мій третій пласт це довів.

Тут ті, хто відповідає за Реп, як за Базар.

Подолаючи тисячі кілометрів, летять мінуси.

І не потрібні ефекти цим голосам.

І всі тексти кожен із нас писав собі сам.

Без різниці плацкарт чи сапсан,

TransAir або х*й знає AirLines.

Коли я вилазжу на сцену і бачу повну залу,

Я погоджуюся ковбасити хоч дві години.

Коли я змінюю часові пояси,

Я в курсах, що все відбувається недарма.

Поки що я на зв'язку з такими пацами,

Я продовжуватиму рухатися і мозолити вам очі.