О лени - GUF, ОУ74

Люди думают, что это совсем не круто,

Что я засыпаю под утро и че-то еще курю там.

Но я живу так, и меня устраивает все абсолютно.

И по этому поводу я не парюсь почему-то.

Когда я покупаю продукты, всегда беру кого-то туда,

Мне лень таскать все одному там.

И если это делаю, то только ночью.

Потому что не навижу стоять в огромной очереди.

Я просыпаюсь ближе к вечеру, лень конечно.

Но делать нечего, надо пойти поесть чего-нибудь.

И лень поставить чайник, и я прошу кого-нибудь сделать это,

И кто-то чайник включает.

Потом я умываюсь, хоть и ужасно лень.

И по ходу вспоминаю какой сегодня день недели.

Пока не покурю, я не поем,

И кручу перед телеком с кружкой чая Ахмед.

Затем на три минуты покидаю квартиру.

И возвращаюсь оттуда еще более ленивым.

Я бы дома потупил, но жена оделась красиво,

Я и забыл, что сегодня кто-то нас пригласил

На день рождение или юбилей.

По моему какой-то Евгений, быть может Сергей.

Я говорю ей, что мне реально лень.

И давай не поедем, а скажем, что мы заболели.

И вот мы снова ничего не делаем дома.

Не подходим к телефонам, выезжаем в полночь.

И мы медленно катим, слушаем радио.

На Филе или Миранде, и всегда кто-то на заднем.

Все курить хотят, но кончились сигареты.

Можно выйти и купить, но всем лень сделать это.

И было лень писать большой трек «Про лень»,

И я парней позвал парней из ОУ74.

Ходить как инвалид по лету как-то по вате.

Я такого никому не посоветую.

Всё, сука, хватит.

Размотал лангету, размял с хрустом пальцы,

Подкинул как монету витаминку с кальцием (Ни**я себе).

От асфальта испарения,

Температура поднялась на 34 деления.

Выручают те места, куда падает тень,

От тепловых ударов, а на югах наводнение.

Лени по колено, но ее как клин клином

Я вышибить попробовал через стеклянный с длинным дулом.

Одна у дула, другая в догон.

И под олдскул мы потанцевали с Белладонной.

Лень пленит и не надо с ней перебарщивать.

Улицы как магнит, да и я ещё не стар, считай.

А ты как считаешь?

Базара zero!

Заваренный крепко чай, в меру купажированный раскрывая,

На передних бастард крошит с краю пролеченный Калаш.

Острый секатор, табак из Эмиратов — дорого и сердито.

Дима, не топи, куда так.

Я растворяюсь дымом в этом густом воздухе хаты,

И ничего не вижу давно кроме бонга и брата.

Меня закатывает как в рулон, бит поливает из колонок.

Классика раскрывает фаст, я не засыпаю.

Сонный город, расслабленный тихий вечер —

Чем не повод остаться здесь и силы свои поберечь.

Срываться куда-то было бы опрометчиво, взвесь.

Братик разливает чай, я варю пролеченный стафф.

Оседает за день уставший в мозгах,

Мысли катятся мимо со скрипом на тормозах

Эти глаза из пучины, взгляд их невыносимый пугает.

пламя с неё раздуваем.

Нежно ласкает и манит с собой.

За облаками нас не беспокой.

Нежно ласкает и манит с собой.

За облаками нас не беспокой.

Люди думають, що це зовсім не круто,

Що я засипаю під ранок і щось ще курю там.

Але я живу так, і мене влаштовує все абсолютно.

І з цього приводу я не парюся чомусь.

Коли я купую продукти, завжди беру когось туди,

Мені ліньки тягати все одному там.

І якщо це роблю, то тільки вночі.

Тому що не бачу стояти в величезній черзі.

Я прокидаюся ближче до вечера, ліньки звичайно.

Але робити нічого, треба піти поїсти чогось.

І лінь поставити чайник, і я прошу кого-небудь зробити це,

І хтось чайник включає.

Потім я вмиваюся, хоч і жахливо ліньки.

І по¦ходу згадую який сьогодні день тижня.

Поки не покурю, я не співаємо,

І кручу перед телеком з кухлем чаю Ахмед.

Потім на три хвилини покидаю квартиру.

І повертаюся звідти ще лінивішим.

Я би вдома опустив, але дружина одягнулася красиво,

Я і забув, що сьогодні хтось нас запросив

На день народження або ювілей.

На мій якийсь Євгеній, можливо Сергій.

Я кажу їй, що мені реально ліньки.

І давай не поїдемо, а скажімо, що ми захворіли.

І ось ми знову нічого не робимо вдома.

Не підходимо до телефонів, виїжджаємо опівночі.

І ми повільно котимо, слухаємо радіо.

На Філі або Міранді, і завжди хтось на задньому.

Усі курити хочуть, але скінчилися сигарети.

Можна вийти і купити, але всім ліньки зробити це.

І було ліньки писати великий трек «Про ліньки»,

І я хлопців покликав хлопців із ОУ74.

Ходити як інвалід по льоту якось по вати.

Я такого нікому не пораджу.

Все, сука, вистачить.

Розмотав лангету, розім'яв з хрустом пальці,

Підкинув як монету вітамінку з кальцієм (Ні**я собі).

Від асфальту випаровування,

Температура піднялася на 34 поділу.

Виручають ті місця, куди падає тінь,

Від теплових ударів, а на півдні повінь.

Льоні по коліно, але як клин клином

Я вибити спробував через скляний з довгим дулом.

Одна у дула, інша в наздогін.

І під олдскул ми потанцювали з Беладонною.

Лінь полонить і не треба з нею переборщувати.

Вулиці як магніт, та й ще не старий, вважай.

А ти як вважаєш?

Базару zero!

Заварений чай міцно, в міру купажований розкриваючи,

На передніх бастард кришить з краю пролікований Калаш.

Гострий секатор, тютюн з Еміратів — дорого і сердито.

Діма, не топи, куди так.

Я розчиняюся димом у цьому густому повітрі хати,

І нічого не бачу давно крім бонга і брата.

Мене закочує як у рулон, біт поливає з колонок.

Класика розкриває фаст, я не засинаю.

Сонне місто, розслаблений тихий вечір

Чим не привід залишитися тут і сили свої поберегти.

Зриватися кудись було би необачно, завись.

Братик розливає чай, я варю пролікований стафф.

Осідає за день втомлений у мозках,

Думки котяться повз зі скрипом на гальмо

Ці очі з безодні, погляд їх нестерпний лякає.

полум'я з неї роздмухуємо.

Ніжно пестить і вабить із собою.

За хмарами нас не турбуй.

Ніжно пестить і вабить із собою.

За хмарами нас не турбуй.