Как есть - ОУ74

Многого не объяснить, а ты упорно просишь.

В голове лежат ответы, на которых нет вопросов.

Нам проверить бы себя на честность, да не знаем способ;

Где усталый — район «спальный» освещают звезды ночью лунной.

Я бродил, горизонты трубы заводов дымили по привычке будто

Урбан так напыщен и уютен, тем кто знает чего ищет,

И готов сию минуту делать вещи.

Жутко, когда слабых путает валюта, хуже наркоты —

Ведь это стало правильным маршрутом.

Пускай идут они к разочарованию, — прямо внутрь;

Может там, поймут, чуть-чуть хоть суть авантюры лютой!

В интриге обоюдной, думал

Эти грабли после обойду там, но не тут-то!

Опять буксуем мимо грунта.

Как не жалко сил?

Ведь мы на фоне вечности — секунда!

Строго те рядом, чьи ноги не в системных путах.

В чьих головах порядок, — и с ценностями не напутанно.

Благо всем, а ты лишь бы себе уютно.

В Испании подобных деятелей называют «Puta»!

Да, ну тебя!

Мои родные такого не терпят.

Ярче всех пылающий раньше всех и меркнет.

В прах страх смерти, и поверьте

Искренность в улыбке близких, — вот это счастья мерки!

Как без бирки куртка, — без бабла black —

Это ладно, но меня не устраивает расклад!

Воруют друг у друга, вокруг одна ругань;

Органы не моргая врут, оковы затянут туго.

Не плачь, сеструха, все будет хорошо!

Им не сломать наш дух, — он же не проволока ржавая;

Но почему у школьника-Дживика порошок?

Вам даст ответ на это — глава великой державы!

Глубокий воздуха глоток встал комом.

Я навсегда запомню запах этих улиц и зданий.

Сонная осень, родной район впал в кому;

Впитав в себя мрачные картины людских страданий.

Деньги-деньги-деньги-деньги-деньги —

И так во всем мире — каждый Божий день!

У кого нет их, тот как-будто бы менее важен;

Затмивает разум добыча этих бумажек.

Время, — отличный учитель, но к сожалению

Уносит с собой учеников, и ты никуда не денешься.

Пока камешек об водичку точится, —

Живи, как можешь, — раз нельзя, как хочется!

Крепко-накрепко, и пускай в карманах

Ничего кроме голяка.

Отпускай корыстные мысли вон!

Слово свояка греет, как бульен;

-

Даже, когда вариков согреться здесь — один на милион!

Эта музыка проникает через перепонки в кровь.

Пульс, как строка стиха, пусть не затихает вновь у виска.

Крепче сердце делает любовь!

Откуда этот страх, сестра?

Прошое, — не тронь!

Погнали в двоека подышим воздухом.

Озеро не загорой!

Вон, видишь, — за ДК, тот самый мыслям простор.

Восторг и покой, волна на песок, дрова в костер;

Закат, восход!

Материальный мир пусть рухнет в пропасть финансовых дыр.

За спинами нашими такая картина, такой вот пейзаж —

И мы, на фоне всего этого —

Ппростыми словами ступаем меж тьмой и светом!

Багато чого не пояснити, а ти вперто просиш.

У голові лежать відповіді, на яких немає питань.

Нам перевірити би себе на чесність, та не знаємо спосіб;

Де втомлений - район "спальний" висвітлюють зірки вночі місячної.

Я блукав, горизонти труби заводів димили за звичкою ніби

Урбан так пихатий і затишний, тим хто знає чого шукає,

І готовий зараз робити речі.

Моторошно, коли слабких плутає валюта, гірше наркоти —

Адже це стало правильним маршрутом.

Нехай йдуть вони до розчарування, прямо всередину;

Може там, зрозуміють, трохи хоч суть авантюри лютої!

В інтризі взаємної, думав

Ці граблі після обійду там, але не тут!

Знову буксуємо повз грунт.

Як не шкода сил?

Адже ми на фоні вічності — секунда!

Суворо ті рядом, чиї ноги не в системних путах.

В чиїх головах порядок, і з цінностями не наплутано.

Благо всім, а ти тільки собі затишно.

В Іспанії подібних діячів називають «Puta»!

Та НУ тебе!

Мої рідні такого не терплять.

Найяскравіше за всіх палаючий раніше за всіх і меркне.

У прах страх смерті, і повірте

Щирість в посмішці близьких, ось це щастя мірки!

Як без бирки куртка, без бабла black

Це добре, але мене не влаштовує розклад!

Крадуть друг у друга, навколо одна лайка;

Органи не моргаючи брешуть, пута затягнуть туго.

Не плач, сестро, все буде добре!

Їм не зламати наш дух, — він ж не дріт іржавий;

Але чому у школяра-Дживика порошок?

Вам дасть відповідь на це голова великої держави!

Глибокий повітря ковток став комом.

Я назавжди запам'ятаю запах цих вулиць та будинків.

Сонна осінь, рідний район впав у кому;

Ввібравши в себе похмурі картини людських страждань.

Гроші-гроші-гроші-гроші —

І так у всьому світі — кожен Божий день!

У кого немає їх, той начебто менш важливий;

Затьмарює розум видобуток цих папірців.

Час, — відмінний вчитель, але на жаль

Забирає з собою учнів, і ти нікуди не денешся.

Поки камінчик об водичку точиться, —

Живи, як можеш,— раз не можна, як хочеться!

Міцно-міцно, і нехай у кишенях

Нічого крім голяка.

Відпускай корисливі думки геть!

Слово свояка гріє, як бульйон;

-

Навіть, коли вариків зігрітися тут - один на мільйон!

Ця музика проникає через перетинки в кров.

Пульс, як рядок вірша, нехай не затихає знову у скроні.

Міцніше серце робить любов!

Звідки цей страх, сестро?

Проше, - не - тонь!

Погнали вдвоєка подихаємо повітрям.

Озеро не загорою!

Он, бачиш,— за ДК, той самий думок простір.

Захоплення і спокій, хвиля на пісок, дрова в багаття;

Захід сонця, схід!

Матеріальний світ нехай впаде в прірву фінансових дірок.

За спинами нашими така картина, такий ось пейзаж —

І ми, на фоні всього цього —

Простими словами ступаємо між темрявою і світлом!