Град ударов - ОУ74

Первый Куплет:

Град ударов осыпал не давая прийти в чувства,

Судьба сучка техничная ты пока потренируйся.

Тяжелой головой не просто оценивать высоту,

Равновесие ловить или забыть все, соскользнуть.

И там, и там нас ждут.

Считай рады в любое время полные вагоны.

Путь во все известном направлении,

Тишина такая будто свело горло.

Нам искал правду долго, оказалась она порвана,

На части ветер раздувал ее по разным комнатам.

Вряд ли быстрей доедем коли совсем не нажимать тормоза,

Амбразура не для нас, но по крайне мере щас,

Крайние меры оставим лучше оставим на последний шанс.

Ты решай я уже определился единственный город любимая пристань,

Тут плохого не пожелают, но мысли это дело другое.

Таинственное с треском попило пристанью,

Превращалась в искру на черном фоне.

Второй Куплет:

Напролом к мечте с верно заданном нами вектором,

В кругу тех, с кем я до последнего конкретно.

Кому там сколько лет это всего лишь цифры братик,

Пиши-пиши и не кэш ты душу свою трать.

Тогда поймешь, как это так качать головами,

Оставь шаф пусть это будет от меня на память.

Якоря на борту фортуна в братстве,

Овер так и орут мы так подытожили 13-ый.

Отборный рэп, черный как акат,

Святогором ретро на цветке тени от заката.

Выпущенный альбом, запущенный шатл,

Поплыл по волнам судьбы, будто наполненный дымом батл.

Я пошел увидимся скоро как Манчестере и олдтрафор,

Нас свята строгий город тесно связывает музыка.

И его горожане в которых еще не потерялась душа среди зданий,

И я замер прямо в сторону, сырого небо.

Только ты меня в этот момент не отвлекай.

Не надо, под дырявом козырьком парада на третьем не было бита,

И Я по-тихому рифмовал под трой града.

Перший Куплет:

Град ударів обсипав, не даючи прийти в почуття,

Доля сучка технічна типоки потренуйся.

Важкою головою непросто оцінювати висоту,

Рівновагу ловити чи забути все, зісковзнути.

І там, і там нас чекають.

Вважай раді в будь-який час повні вагони.

Шлях у все відомому напрямку,

Тиша така ніби звела горло.

Нам шукав правду довго, виявилася вона порвана,

На частині вітер роздмухував її по різних кімнатах.

Навряд чи швидше доїдемо коли зовсім не натискати гальма,

Амбразура не для нас, але принаймні зараз,

Крайні заходи залишимо краще залишимо на останній шанс.

Ти вирішуй я вже визначилося єдине місто улюблена пристань,

Тут поганого не побажають, але думки це справа інша.

Таємниче з треском попило пристанню,

Перетворювалася на іскру на чорному тлі.

Другий Куплет:

Напролом до мрії з вірно заданим нами вектором,

У колі тих, з ким я до останнього конкретно.

Кому там скільки років це лише цифри братик,

Пиши-пиши і не кеш ти душу свою витрату.

Тоді зрозумієш, як це так хитати головами,

Залиш шафи нехай це буде від мене на пам'ять.

Якоря на борту фортуна в братстві,

Овер так і кричать ми так підсумували 13-ий.

Добірний реп, чорний як акат,

Святогором ретро на квітці тіні від заходу сонця.

Випущений альбом, запущений шатл,

Поплив по хвилях долі, ніби наповнений димом батл.

Я пішов побачимося незабаром як Манчестере і олдтрафор,

Нас свята суворе місто тісно пов'язує музика.

І його городяни в яких ще не втратилася душа серед будівель,

І я завмер прямо в бік, сирого неба.

Тільки ти мене в цей момент не відволікай.

Не треба, під дірявою козирком параду на третьому не було бито,

І Я по-тихому римував під трьома градами.