Вавилон - Ольга Арефьева, Ковчег

За то, что мы были щедры,

Джа не лишит нас хлеба —

Милость его беспечна

И льется на всех подряд.

За то, что мы были щедры

И всё раздали нелепо —

Пули нас полюбили,

Ангелы к нам летят.

За то, что мы были красивы,

Джа не лишит нас силы,

Даже когда безрыбье

Сливает из вен тепло.

Джа не лишит нас силы

И даст нам кусочек пыли,

Глины, которой форму

Придал, возлюбив зело.

За то, что мы были люди,

Джа не лишит нас смерти,

Мы вместе с ним будем смеяться

Над долгим-долгим кино.

Джа никого не судит,

Он просто всем этим вертит,

В палитре кипучей смерти

Смешав светло и темно.

По дороге на Вавилон

Я потерял свою башню,

Зато встретил столпотворение

Блудниц, языков и монет.

По дороге на Вавилон

Было весело мне и страшно.

По дороге на этот город я встретил

То, чего в нем больше нет.

За те, що ми були щедрі,

Джа не позбавить нас хліба—

Милість його безтурботна

І ллється на всіх поспіль.

За те, що ми були щедрі

І все роздали безглуздо —

Кулі нас полюбили,

Ангели до нас летять.

За те, що ми були красиві,

Джа не позбавить нас сили,

Навіть коли безриб'я

Зливає із вен тепло.

Джа не позбавить нас сили

І дасть нам шматочок пилу,

Глини, якою форму

Додав, полюбивши зело.

За те, що ми були люди,

Джа не позбавить нас смерті,

Ми разом з ним сміятися

Над довгим-довгим кіно.

Джа нікого не судить,

Він просто всім цим крутить,

У палітрі кипучої смерті

Змішавши світло і темно.

Дорогою на Вавилон

Я втратив свою вежу,

Зате зустрів стовпотвори

Блудниць, мов і монет.

Дорогою на Вавилон

Було весело мені і страшно.

Дорогою на це місто я зустрів

Те, чого в ньому більше немає.