Асимметрия - Ольга Арефьева, Ковчег

Я понимаю, что быт мой асимметричный,

Проём у двери — зверной, окна окоём — птичный,

Вижу рептильную пыль, вертикальное море,

Плывут кистепёрые рыбы в дорийском миноре.

Сколько времени ты проводишь за бортом?

Столько же раз в клоуна бросили тортом,

Попало в лицо много крема — и вот вся поэма,

Я утонула, теперь я точно ведаю, где мы!

Ты обнажен как провод высоковольтный,

Я зависаю между репризой и вольтой,

Столько лет мечтала об этом миге — и фигу,

Это все возбуждало лишь в моей книге.

Столько лет я растила свою пуповину

Затем, чтобы так вот легко ты душу мне вынул,

Порвал мое сердце, и щелкнул по носу,

И оставил вот эту и эту страшную полосу.

Асимметрия

И теперь вот стою с пробитой улыбкой рыбы,

В водной больной стихии не разорвать дыры бы,

Вижу свой мир бездомный, водой влекомый,

Реальность моя странна — это ясно любому.

В дыры все время дует, и этот ветер — вода,

Я трогала твое тело, кожа твоя тверда,

Мужчина должен не плакать и брать все силой,

Это, конечно, мило, но перекосило.

Откроешь глаза с утра — а вокруг дыра,

Рана на теле мира, в изнанке прорывы и дыры,

Их не зашить, но как-то же надо выжить,

Себя грызу я внизу, но небо еще ниже.

Я человек-амфибия, хлопаю жаберной щелью,

То на берег, то к рыбе я, то обратно — качели,

Я ничего не вешу, меня ничем не утешить,

Горе мое — как море, в мотиве сплошные бреши.

Асимметрия

А знаешь, что это такое — жить с болью?

Конечно, ты — мастер боя, а я — ночное апноэ,

Ты каждым пальцем готов и убить, и быть убитым,

А я каждой клеткой люблю и хочу быть любимой.

Я своим порванным сердцем стучу явно не в ритме,

Путаю жесты, вместо концерта пою молитву,

Путаю воздух с водой, а воду с любовью,

Из состояний материи мне подойдет любое.

Я ведь дышу наощупь, зубами слушаю звуки,

Конечно бы, надо проще, но не прощают руки,

Вижу двумя лишь глазами, а сотня других ослепла,

Во мне так много тепла, что вода становится пеплом.

Лево неравно правому, и я бегу по кругу,

Волна идет по округе, дуга замыкает фугу,

Эта любовь — вода, я — рыба, не надо сети,

И не тащи все это в глухие тоннели Сета.

Асимметрия

А знаешь, что это такое — жить с болью?

Конечно, ведь ты почитаешь ее атрибутом роли

Я подняла эту долю, и даже что не под силу,

И не пойму, почему любовь меня не убила.

С этой огромной любовью я рядом с тобой не к месту,

Все для нее мало и повсюду ей тесно,

Меня не вмещают дома, не впускают пространства,

Я понимаю сама — мир мал моей страсти.

Радио бьет струёй из динамо-машины,

Я — мешанина из женщины и мужчины,

Вечность берет за плечи, и этот недуг не лечат,

Я не могу это выразить ни песней, ни речью.

Чем же еще я могу рассказать, что это такое?

Конечно, ты — мастер боя, а я — каноэ в иное.

В конце кина тишина, и закончена нота,

И слышится, как по лбу ползет капля пота.

Асимметрия

Я розумію, що мій побут асиметричний,

Отвор біля дверей — звірний, вікна окоєм — пташиний,

Бачу рептильний пил, вертикальне море,

Пливуть кістепері риби в дорійському мінорі.

Скільки часу ти проводиш за бортом?

Стільки ж разів у клоуна кинули тортом,

Потрапило в обличчя багато крему - і ось вся поема,

Я втопилася, тепер я точно знаю, де ми!

Ти оголений як дріт високовольтний,

Я зависаю між репризою та вольтою,

Стільки років мріяла про цю мить — і дулю,

Це все збуджувало лише у моїй книзі.

Стільки років я ростила свою пуповину

Потім, щоб так легко ти душу мені вийняв,

Порвав моє серце і клацнув по носі,

І залишив ось цю та цю страшну смугу.

Асиметрія

І тепер ось стою з пробитою усмішкою риби,

У водній хворій стихії не розірвати дірки б,

Бачу свій світ бездомний, водою привабливий,

Реальність моя дивна – це ясно будь-кому.

У дірки весь час дме, і цей вітер — вода,

Я чіпала твоє тіло, шкіра твоя тверда,

Чоловік має не плакати і брати все силою,

Це, звісно, ​​мило, але перекосило.

Відчиниш очі з ранку - а навколо дірка,

Рана на тілі світу, у вивороті прориви та дірки,

Їх не зашити, але якось треба вижити,

Себе гризу я внизу, але небо ще нижче.

Я людина-амфібія, ляскаю зябрової щілиною,

То на берег, то до риби я, то назад — гойдалка,

Я нічого не важу, мене нічим не втішити,

Горе моє - як море, у мотиві суцільні проломи.

Асиметрія

А знаєш, що це таке – жити з болем?

Звичайно, ти – майстер бою, а я – нічне апное,

Ти кожним пальцем готовий і вбити, і бути вбитим,

А я кожною кліткою люблю і хочу бути коханою.

Я своїм порваним серцем стукаю явно не в ритмі,

Плутаю жести, замість концерту співаю молитву,

Плутаю повітря з водою, а воду з любов'ю,

Зі станів матерії мені підійде будь-яке.

Адже я дихаю навпомацки, зубами слухаю звуки,

Звичайно, треба простіше, але не прощають руки,

Бачу двома лише очима, а сотня інших засліпла,

У мене так багато тепла, що вода стає попелом.

Ліво нерівне правому, і я біжу по колу,

Хвиля йде по окрузі, дуга замикає фугу,

Це кохання — вода, я — риба, не треба сітки,

І не тягни все це у глухі тунелі Сета.

Асиметрія

А знаєш, що це таке – жити з болем?

Звичайно, адже ти вважаєш її атрибутом ролі

Я підняла цю частку, і навіть що не під силу,

І не зрозумію, чому кохання мене не вбило.

З цим величезним коханням я поряд з тобою не до місця,

Все для неї мало і всюди тісно,

Мене не вміщують удома, не впускають простору,

Я розумію сама - світ малий моєї пристрасті.

Радіо б'є струменем з динамо-машини,

Я - мішанина з жінки та чоловіка,

Вічність бере за плечі, і ця недуга не лікують,

Я не можу це висловити ні піснею, ні мовою.

Чим ще я можу розповісти, що це таке?

Звичайно, ти майстер бою, а я каное в інше.

В кінці кіна тиша, і закінчена нота,

І чується, як по лобі повзе крапля поту.

Асиметрія