Смерти нет - Ольга Арефьева, Ковчег

Смени мне кровь, замени мою память,

Дай мне другое лицо,

Я буду смотреть чужими глазами

На то, что начнется вслед за концом.

Я прячусь в реку, чтоб не промокнуть,

Я целую тебя лишь во сне —

Это значит измена, это значит изнанка —

Жизнь, сшитая швами вовне.

Это монета орлом вовнутрь,

Это деревья, растущие вниз,

Это слеза, что течет в глаза,

А из угла глаза — назад.

Назад.

Яблоко, я бы любила тебя,

Да около лба блеск алого ока неба,

Не было в нем белых голубей —

Бей, алиби обеспечил палач.

Сам плачь и он плачь,

Значит платье по’лночи прячет

След от слезы с лица.

Смерти нет,

Смерти нет конца.

Неба нет,

Неба не было и нет.

Небу не было и нет начала и конца.

Конца.

Четки под четным столбом у болота,

Где золото Слова на все времена,

Где оборотень на обороте тени

Около колоколов без дна.

Я рассказала сказку

Про казака —

Сказка сразу моя легла

На перекрестке у зла и добра.

У узла фразы, конца иглы,

У юлы хоровода вокруг каравая,

Где толпы поэтов слетаются в Лету,

Псалмы на расческах и пилах играя.

Да здравствует праздник сиза’фазана'

Из вкрутую вареного глаза яйца,

Склоненного леса над последним следом

Уроненного из гнезда птенца!

Смерти нет,

Смерти нет конца.

Неба нет,

Неба не было и нет.

Небу не было и нет начала и конца…

Зміни мені кров, заміни мою пам'ять,

Дай мені інше обличчя,

Я буду дивитися чужими очима

На те, що почнеться слідом за кінцем.

Я ховаюся в річку, щоб не промокнути,

Я цілую тебе лише у сні —

Це означає зрада, це значить виворот —

Життя, зшите швами зовні.

Це монета орлом усередину,

Це дерева, що ростуть вниз,

Це сльоза, що тече в очі,

А із кута ока — назад.

Назад.

Яблуко, я би любила тебе,

Так біля лоба блиск червоного ока неба,

Не було в ньому білих голубів

Бий, алібі забезпечив кат.

Сам плач і він плач,

Значить сукню опівночі ховає

Слід від сльози з особи.

Смерті нема,

Смерті нема кінця.

Неба ні,

Неба не було і немає.

Небу не було і немає початку і кінця.

Кінця.

Четки під парним стовпом біля болоту,

Де золото Слова на всі часи,

Де перевертень на обороті тіні

Біля дзвонів без дна.

Я розповіла казку

Про козака —

Казка одразу моя лягла

На перехресті у зла і добра.

У вузла фрази, кінця голки,

У юли хоровода навколо короваю,

Де натовпи поетів злітаються в Лету,

Псалми на гребінцях і пилах граючи.

Нехай вітає свято сиза'фазана'

З крутого вареного ока яйця,

Схиленого лісу над останнім слідом

Втраченого з гнізда пташеня!

Смерті нема,

Смерті нема кінця.

Неба ні,

Неба не було і немає.

Небу не було і немає початку і кінця…