Сделай что-нибудь - Ольга Арефьева, Ковчег

Меня измотала эта игра —

Мне снова пора, мне снова пора,

Я хочу уйти, я хочу к тебе,

Я не знаю, что мне делать, когда я хочу к тебе —

Сделай что-нибудь.

Кожа моя — это я тоже —

Сегодня секс-танцы под сексты луны,

У тебя нет меня, у меня нет кожи —

Прикоснись, и узнаешь, о ком мои сны —

Сделай что-нибудь.

Я опять не знаю, что мне с этим делать,

Мне больно оттого, что мне слишком хорошо,

Это больше, чем я способна стерпеть,

Я могу кричать, я не могу петь.

Это мой шаг через про’пасть — в пропа’сть,

Иллюзия света, коллизии тьмы,

Момент ощущенья пронзительного счастья,

Но мы все за дверями единой тюрьмы.

Час ноль — и я выйду из тела прежде,

Чем оно сумеет прикоснуться к тебе,

Ты будешь танцевать уже не со мной,

Я буду далеко в небе, на дне дождя.

Ныряй в него, найди в нем меня,

Много ли это, и на что похоже?

Не найдешь ничего кроме того,

Что у меня нет кожи.

Смотри, как немыслимо горько плачут

Собаки, похожие на людей,

И серые птицы с человеческими лицами

Роются в помойках в поисках любви.

Мне надо было пройти весь этот путь,

Чтобы плакать кожей — беги как от огня,

Бойся меня, ты заплачешь тоже,

У тебя со мной слишком много меня!

Это мера всех мер, это зверь всех зверей,

Это слезы всех слез, я снимаю лицо,

Сквозь стекло лечу в ночь во все стороны света,

А ты идешь навстречу со всех концов —

Так сделай что-нибудь,

Сделай что-нибудь!

Укажи мне путь — от ночи до трамвая,

Укажи мне путь — ты его знаешь,

Помоги мне найти его, сделай это,

От лета до лета, от рассвета до рассвета!

Помоги им всем, ты это можешь,

А у меня нет кожи…

Мене виснажила ця гра —

Мені знову час, мені знову час,

Я хочу піти, я хочу до тебе,

Я не знаю, що мені робити, коли я хочу до тебе

Зроби що небудь.

Шкіра моя - це я теж -

Сьогодні секс-танці під сексти місяця,

У тебе немає мене, у мене немає шкіри

Доторкнися, і дізнаєшся, про кому мої сни —

Зроби що небудь.

Я знову не знаю, що мені з цим робити,

Мені боляче тому, що мені дуже добре,

Це більше, ніж я здатна стерпіти,

Я можу кричати, я не можу співати.

Це мій крок через прірву — в прірву,

Ілюзія світла, колізії темряви,

Момент відчуття пронизливого щастя,

Але ми всі за дверима єдиної в'язниці.

Година нуль — і я вийду з тіла раніше,

Чим воно зможе доторкнутися до тебе,

Ти будеш танцювати вже не зі мною,

Я буду далеко в небі, на дні дощу.

Пирнай у нього, знайди в ньому мене,

Чи багато це, і на що схоже?

Не знайдеш нічого крім того,

Що у мене немає шкіри.

Дивись, як немислимо гірко плачуть

Собаки, схожі на людей,

І сірі птахи з людськими обличчями

Роються в смітниках в пошуках кохання.

Мені треба було пройти весь цей шлях,

Щоб плакати шкірою - біжи як від вогню,

Бійся мене, ти заплачеш теж,

У тебе зі мною занадто багато мене!

Це міра всіх заходів, це звір всіх звірів,

Це сльози всіх сліз, я знімаю обличчя,

Крізь скло лечу в ніч на всі сторони світу,

А ти ідеш назустріч із всіх кінців —

Так що-небудь зроби,

Зроби що небудь!

Вкажи мені шлях— від ночі до трамваю,

Вкажи мені шлях - ти його знаєш,

Допоможи мені знайти його, зроби це,

Від літа до літа, від світанку до світанку!

Допоможи їм усім, ти можеш,

А у мені немає шкіри...