Родина - Ольга Арефьева, Ковчег

Родина нас не забудет,

Родина нас не пропьёт.

Мы с тобой больше не люди —

Мы ушли в вечный полёт.

Некуда больше прятаться,

Некого больше ждать в темноте

То ли мы были солдатами,

То ли убили не нас и не те

Поздно, на войне — как на войне,

То ли всё это мне кажется,

То ли всё это не кажется мне!

Родина нас не осудит,

Родина нас не спасёт.

Мы с тобой больше не люди,

Мы уже наоборот.

Некуда больше прятаться,

Некого больше ждать в темноте

То ли мы были солдатами,

То ли убили не нас и не те

Поздно, на войне — как на войне,

То ли всё это мне кажется,

То ли всё это не кажется мне!

Когда над головой моей сгустится Вавилон

И будет мне грозить транзит туда, где нет стыда,

Над городом измены, над городом любви

Я вспомню пять, четыре, три, два, один, пли!

Когда я растеряюсь, узрев твой перегрев,

Надпиленный канат мне расскажет всё про сопромат,

Враги моих собак нальют себя в дуршлаг,

Я вспомню пять, четыре, три, два, один, фак!

Батьківщина нас не забуде,

Батьківщина нас не проп'є.

Ми з тобою більше не люди —

Ми пішли у вічний політ.

Нема куди більше ховатися,

Нема кого більше чекати в темряві

Чи ми були солдатами,

То ли вбили не нас і не те

Пізно, на війні — як на війні,

Тобто все це мені здається,

Або все це не здається мені!

Батьківщина нас не засудить,

Батьківщина нас не врятує.

Ми з тобою більше не люди,

Ми вже навпаки.

Нема куди більше ховатися,

Нема кого більше чекати в темряві

Чи ми були солдатами,

То ли вбили не нас і не те

Пізно, на війні — як на війні,

Тобто все це мені здається,

Або все це не здається мені!

Коли над головою моєю згуститься Вавилон

І буде мені загрожувати транзит туди, де немає сорому,

Над містом зради, над містом кохання

Я згадаю п'ять, чотири, три, два, один, плі!

Коли я розгублююся, побачивши твій перегрів,

Надпиляний канат мені розповість все про сопромат,

Вороги моїх собак наллють себе в друшляк,

Я згадаю п'ять, чотири, три, два, один, фак!