Ночь в октябре - Ольга Арефьева, Ковчег

Ночь.

Капает с крыш.

Если не спишь - позови меня.

Я здесь.

Возле тебя

Незримо парю,

Октябрю дарю

Свою холодную тень

На мокром стекле,

Струюсь в водосточной трубе,

Горю

Неоновой искрою

В фонаре.

Это холодная ночь в октябре.

Это холодная ночь в октябре -

В той самой поре,

Когда кончен концерт,

Вылито прочь

Вино за окно,

Кровь за любовь,

Стихи за грехи -

Мне все равно.

Ночь желтых огней -

Я уже в ней

Растворилась как соль,

Звучу

Тонкой струной,

Кричу за стеной -

Ми-бемоль и боль.

Я

Фея из мая,

Княгиня трамвая,

Босая Майя -

Опять, дрожа на морозе,

Танцую на снежно-нежных листках туберозы.

Где танцевала Кармен-Кармен, и змея в волосах желтела,

Где кастаньетный спор, единый аккорд кармина, жасмина и тела,

Где всевластие ночи рассвет уводил на нет,

Где мощеная площадь, ворота полета извнутрь вовне.

Это холодная ночь в огне,

Это холодная ночь в огне -

По той самой цене, что за небо у птиц,

За мир без границ,

Кто-то падает вверх и взлетает вниз,

Поднимаясь ниц,

Кто-то стучится в тюрьму, не зная к кому,

А преступник ушел во тьму,

Кто-то, плача, зовет из темноты,

Но не меня и не ты.

Это холодная ночь пустоты,

Это холодная ночь пустоты -

Мокнут кусты, капает с крыш, падают звезды,

Ты, если не спишь, позови меня из огня,

Если не поздно...

Ніч.

Капає з дахів.

Якщо не спиш - поклич мене.

Я тут.

Біля тебе

Незримо парю,

Жовтню дару

Свою холодну тінь

На мокрому склі,

Струюсь у водостічній трубі,

Горю

Неоновою іскрою

У ліхтарі.

Це холодна ніч у жовтні.

Це холодна ніч у жовтні.

У тій самій порі,

Коли закінчено концерт,

Вилито геть

Вино за вікно,

Кров за кохання,

Вірші за гріхи

Мені все одно.

Ніч жовтих вогнів

Я вже в ній

Розчинилася як сіль,

Звучу

Тонкою струною,

Кричу за стіною -

Мі-бемоль та біль.

Я

Фея із травня,

Княгиня трамвая,

Боса Майя -

Знову, тремтячи на морозі,

Танцюю на сніжно-ніжних листках туберози.

Де танцювала Кармен-Кармен, і змія у волоссі жовтіла,

Де кастаньєтна суперечка, єдиний акорд карміну, жасмину та тіла,

Де всевладдя ночі світанок відводив нанівець,

Де брукована площа, ворота польоту зсередини зовні.

Це холодна ніч у вогні,

Це холодна ніч у вогні.

За тією самою ціною, що за небо у птахів,

За мир без кордонів,

Хтось падає нагору і злітає вниз,

Піднімаючись ниць,

Хтось стукає у в'язницю, не знаючи до кого,

А злочинець пішов у пітьму,

Хтось, плачучи, кличе з темряви,

Але не мене та не ти.

Це холодна ніч порожнечі,

Це холодна ніч порожнечі.

Мокнуть кущі, капає з дахів, падають зірки,

Ти, якщо не спиш, поклич мене з вогню,

Якщо не пізно...