Начинай - Ольга Арефьева, Ковчег

Начинай, расскажи мне,

Как бегу, смеясь, по краю светотьмы.

Я высохла как цвет,

Как след кого здесь нет -

Я поэт озимый.

Начинай эту песню,

За плечом молчит телесный доремир.

Уместно ли шучу,

Когда как соль звучу,

Если жесты пресны?

Начинай эту сказку,

Я пляшу без ног и я пою вне нот.

Тебя б я обняла,

Но где наши тела

Для тепла и ласки?

Начинай эти слезы,

Меня сеял Бог, а сам принес мороз,

Я в рост пойду весной

Цветком или сосной,

А сейчас я мерзну.

Начинай, я продолжу,

Мы живем в нуле, мы гости на земле,

Сроднились с пустотой

И стали красотой,

А теперь все можем.

Я - Земля, я - Земля.

Первый, первый, я - Земля.

Починай, розкажи мені,

Як біжу, сміючись, по краю світлотьми.

Я висохла як колір,

Як слід кого тут немає

Я поет озимина.

Починай цю пісню,

За плечем мовчить тілесний доремир.

Чи доречно жартую,

Коли як сіль звучу,

Якщо жести прісні?

Починай цю казку,

Я танцює без ніг і я співаю поза нотами.

Тебе я обняла,

Але де наші тіла

Для тепла та ласки?

Починай ці сльози,

Мене сіяв Бог, а сам приніс мороз,

Я на зріст піду навесні

Квіткою або сосною,

А зараз я мерзну.

Починай, я продовжу,

Ми живемо в нулі, ми гості на землі,

Породніли з порожнечею

І стали красою,

А тепер усе можемо.

Я – Земля, я – Земля.

Перший, перший, я – Земля.