Живой - Николай Носков

Когда ударив в грязь лицом,

На землю падаешь с небес.

Когда все ангелы и бесы,

К тебе теряют интерес.

И те, кого дороже нет

на этом свете белом,

Твой неподвижный силуэт,

Обводят белым мелом.

А ты живой, живой, живой,

Разбит, но не разрушен.

Чужая злость пробила плоть,

Но не пробила душу.

А ты живой, живой, живой,

Лишь обгорели крылья.

И новый бой с самим собой,

И с собственным бессильем.

Когда висит под потолком,

Душа твоя, покинув тело.

Мир без тебя осиротел,

Но никому нет дела.

И лишь глашатаи в ночи,

Ехидно точат жало.

Спешат прочесть дурную весть,

Изображая жалость.

А ты живой, живой, живой,

Разбит, но не разрушен.

Чужая злость пробила плоть,

Но не пробила душу.

А ты живой, живой, живой,

Лишь обгорели крылья.

И новый бой с самим собой,

И с собственным бессильем.

Все признали боль чужую

Наказаньем за грехи.

Вырывали друг у друга,

Твои песни и стихи.

Репетировали речи

Перед чёрною толпой.

Когда ты вышел им навстречу,

Живой, живой, живой, живой.

А ты живой, живой, живой,

Разбит, но не разрушен.

Чужая злость пробила плоть,

Но не пробила душу.

А ты живой, живой, живой,

Лишь обгорели крылья.

И новый бой с самим собой,

И с собственным бессильем.

А ты живой, живой, живой,

Разбит, но не разрушен.

Чужая злость пробила плоть,

Но не пробила душу.

А ты живой, живой, живой,

Лишь обгорели крылья.

И новый бой с самим собой,

И с собственным бессильем.

Коли вдаривши в бруд обличчям,

На землю падаєш з небес.

Коли всі ангели і біси,

До тебе втрачають інтерес.

І ті, кого дорожче немає

на цьому світлі білому,

Твій нерухомий силует,

Обводять білою крейдою.

А ти живий, живий, живий,

Розбитий, але не зруйнований.

Чужа злість пробила плоть,

Але не пробила душу.

А ти живий, живий, живий,

Лише обгоріли крила.

І новий бій із самим собою,

І з власним безсиллям.

Коли висить під стелею,

Душа твоя, покинувши тіло.

Світ без тебе осиротів,

Але нікому немає справи.

І лише глашатаї в ночі,

Єхидно точать жало.

Поспішають прочитати погану звістку,

Зображуючи жалість.

А ти живий, живий, живий,

Розбитий, але не зруйнований.

Чужа злість пробила плоть,

Але не пробила душу.

А ти живий, живий, живий,

Лише обгоріли крила.

І новий бій із самим собою,

І з власним безсиллям.

Усі визнали біль чужий

Покаранням за гріхи.

Виривали один у друга,

Твої пісні та вірші.

Репетирували промови

Перед чорним натовпом.

Коли ти вийшов їм назустріч,

Живий, живий, живий, живий.

А ти живий, живий, живий,

Розбитий, але не зруйнований.

Чужа злість пробила плоть,

Але не пробила душу.

А ти живий, живий, живий,

Лише обгоріли крила.

І новий бій із самим собою,

І з власним безсиллям.

А ти живий, живий, живий,

Розбитий, але не зруйнований.

Чужа злість пробила плоть,

Але не пробила душу.

А ти живий, живий, живий,

Лише обгоріли крила.

І новий бій із самим собою,

І з власним безсиллям.