Без названия - Николай Носков

Где те сейчас, кто был с тобой в начале,

Кто видел твой несмелый первый шаг,

Кто, удивляясь, пожимал плечами,

Кто не помог тебе, но не мешал.

Где те сейчас, кто был с тобой в начале,

Кто так любил тебя, но выдержать не смог,

Кто не взбежал по трапу на причале,

Кто предпочёл покой обочине дорог.

Ты можешь всех забыть,

Но только не последних,

Отдай им должное за славу и цветы,

Отсыпь им на алтарь две горсти звонкой меди,

Они тебя спасли от нищеты.

Где те сейчас, кто был с тобой в начале,

За кем тебе с такой надеждой шлось,

Но для тебя в их радости печали

Ни времени, ни места не нашлось.

Ты можешь всех забыть,

Но только не последних,

Отдай им должное за славу и цветы,

Отсыпь им на алтарь две горсти звонкой меди,

Они тебя спасли от нищеты.

Ты можешь всех забыть,

Но только не последних,

Отдай им должное за славу и цветы,

Отсыпь им на алтарь две горсти звонкой меди,

Они тебя спасли от нищеты.

Где те сейчас, кто был с тобой в начале.

Де ті зараз, хто був із тобою на початку,

Хто бачив твій несміливий перший крок,

Хто, дивуючись, знизував плечима,

Хто не допоміг тобі, та не заважав.

Де ті зараз, хто був із тобою на початку,

Хто так любив тебе, але витримати не зміг,

Хто не збіг трапом на причалі,

Хто вважав за краще спокій узбіччю доріг.

Ти можеш забути всіх,

Але тільки не останніх,

Віддай їм належне за славу та квіти,

Відсип їм на вівтар дві жмені дзвінкої міді,

Вони тебе врятували від злиднів.

Де ті зараз, хто був із тобою на початку,

За ким тобі з такою надією йшлося,

Але для тебе в їхній радості печалі

Ні часу, ні місця не знайшлося.

Ти можеш забути всіх,

Але тільки не останніх,

Віддай їм належне за славу та квіти,

Відсип їм на вівтар дві жмені дзвінкої міді,

Вони тебе врятували від злиднів.

Ти можеш забути всіх,

Але тільки не останніх,

Віддай їм належне за славу та квіти,

Відсип їм на вівтар дві жмені дзвінкої міді,

Вони тебе врятували від злиднів.

Де ті зараз, хто був із тобою на початку.