Развилка - НЕПАРА

Блики ярких огней слепят глаза,

Мы в потоке машин, мелькании теней.

Я заметил вдали ты стоишь, как тогда,

На развилке дороги моей.

Те прошедшие дни мне не забыть,

Захотела я вновь быть рядом с тобой

И родные глаза в мечтах моих

Всколыхнули былую любовь.

Припев:

Мы в потоке беспечных машин,

Мы в мелькании прозрачных теней,

И порою, сжигая мосты,

Мы теряем всех близких людей.

Не найдём мы ответ, и дорог общих нет,

Как мучительны эти слова,

Нас на тысячу лет разбросала судьба,

Расстаёмся с тобой навсегда.

Я в мелькании теней, на развилке дорог,

Бесконечная жажда встречи с тобой.

Мы сжигаем мосты, мы теряем мечты,

Только горечь тоски — взгляд твой.

Припев:

Мы в потоке беспечных машин,

Мы в мелькании прозрачных теней,

И порою, сжигая мосты,

Мы теряем всех близких людей.

Не найдём мы ответ, и дорог общих нет,

Как мучительны эти слова,

Нас на тысячу лет разбросала судьба,

Расстаёмся с тобой навсегда.

Ароматом цветом, дыханием нежным

Наполнила дом, уходя,

Мы теряем любовь, теряем надежду,

Только в сказочный сон верю я.

Не найдём мы ответ и дорог общих нет,

Как мучительны эти слова,

Нас на тысячу лет разбросала судьба,

Расстаёмся с тобой навсегда…

Блики яскравих вогнів сліплять очі,

Ми в потокі машин, миготіння тіней.

Я помітив вдалині ти стоїш, як тоді,

На розвилці дороги моєї.

Ті минулі дні мені не забути,

Захотіла я знову бути поруч з тобою

І рідні очі в мріях моїх

Сколихнули колишнє кохання.

Приспів:

Ми в потоці безтурботних машин,

Ми в миготіння прозорих тіней,

І часом, спалюючи мости,

Ми втрачаємо всіх близьких людей.

Не найдемо ми відповідь,і доріг спільних немає,

Які болючі ці слова,

Нас на тисячу років розкидала доля,

Розлучаємося з тобою назавжди.

Я у миготіння тіней, на розвилці доріг,

Нескінченна жага зустрічі з тобою.

Ми спалюємо мости, ми втрачаємо мрії,

Тільки гіркота туги — погляд твій.

Приспів:

Ми в потоці безтурботних машин,

Ми в миготіння прозорих тіней,

І часом, спалюючи мости,

Ми втрачаємо всіх близьких людей.

Не найдемо ми відповідь,і доріг спільних немає,

Які болючі ці слова,

Нас на тисячу років розкидала доля,

Розлучаємося з тобою назавжди.

Ароматом кольором, ніжним ніжним подихом.

Наповнила будинок, йдучи,

Ми втрачаємо любов, втрачаємо надію,

Тільки в казковий сон вірю я.

Не найдемо ми відповідь і доріг спільних немає,

Які болючі ці слова,

Нас на тисячу років розкидала доля,

Розлучаємося з тобою назавжди…