Зачем - НЭНСИ

Зачем же ты, моя красивая, меня так провела?

Зачем же глазками невинными вскружила голову?

Зачем же ты, моя красивая, меня так провела, любовь другому отдала?

Зачем же глазками невинными вскружила голову, зачем свела меня с ума?

Ты обещала ждать, и я, чего скрывать, трезвонил о тебе друзьям своим.

Но что-то писем нет.

Я понял, всё — привет.

Ты — не одна, а я теперь один.

Забыла обо всем, забыла навсегда, забыла, что сказала мне тогда.

И грустно и смешно, любовь твоя — ничто, она исчезла как в реке вода.

Припев:

Зачем же ты, моя красивая, меня так провела, любовь другому отдала?

Зачем же глазками невинными вскружила голову, зачем свела меня с ума?

Зачем же ты, моя красивая, меня так провела, любовь другому отдала?

Зачем же глазками невинными вскружила голову, зачем свела меня с ума?

Ты обещала ждать, но кто бы мог сказать, что километры в силах разделить,

Разбить напополам твою с моей судьбу, теперь их вместе не сложить в одну.

И я тебе — не враг, и я тебе — не друг, а «сладкой парой» звали нас вокруг.

Но ты уже не ждешь, ты не умеешь ждать.

Пусть лучше горький мед,

чем сладко лгать!

Припев:

Зачем же ты, моя красивая, меня так провела, любовь другому отдала?

Зачем же глазками невинными вскружила голову, зачем свела меня с ума?

Зачем же ты, моя красивая, меня так провела, любовь другому отдала?

Зачем же глазками невинными вскружила голову, зачем свела меня с ума?

И я тебе — не враг, и я тебе — не друг…

Но ты уже не ждешь, ты не умеешь ждать…

Зачем же ты, моя красивая, меня так провела, любовь другому отдала?

Зачем же глазками невинными вскружила голову, зачем свела меня с ума?

Зачем же ты, моя красивая, меня так провела, любовь другому отдала?

Зачем же глазками невинными вскружила голову, зачем свела меня с ума?

Навіщо ти, моя гарна, мене так провела?

Навіщо ж очима невинними закрутила голову?

Навіщо ж ти, моя гарна, мене так провела, кохання іншому віддала?

Навіщо очками невинними закрутила голову, навіщо звела мене з розуму?

Ти обіцяла чекати, і я, чого приховувати, дзвонив про тебе друзям своїм.

Але щось листів немає.

Я зрозумів, все привіт.

Ти—не одна, а я тепер один.

Забула про все, забула назавжди, забула, що сказала тоді.

І сумно і смішно, любов твоя — ніщо, вона зникла як у ріці вода.

Приспів:

Навіщо ж ти, моя гарна, мене так провела, кохання іншому віддала?

Навіщо очками невинними закрутила голову, навіщо звела мене з розуму?

Навіщо ж ти, моя гарна, мене так провела, кохання іншому віддала?

Навіщо очками невинними закрутила голову, навіщо звела мене з розуму?

Ти обіцяла чекати, але хто міг би сказати, що кілометри в силах розділити,

Розбити навпіл твою з моєю долю, тепер їх разом не скласти в одну.

І я тебе — не ворог, і я тобі — недруг, а «солодкою парою» звали нас навколо.

Але ти вже не чекаєш, ти не вмієш чекати.

Нехай краще гіркий мед,

чим солодко брехати!

Приспів:

Навіщо ж ти, моя гарна, мене так провела, кохання іншому віддала?

Навіщо очками невинними закрутила голову, навіщо звела мене з розуму?

Навіщо ж ти, моя гарна, мене так провела, кохання іншому віддала?

Навіщо очками невинними закрутила голову, навіщо звела мене з розуму?

І я тобі — не ворог, і я тобі — не друг…

Але ти вже не чекаєш, ти не вмієш чекати…

Навіщо ж ти, моя гарна, мене так провела, кохання іншому віддала?

Навіщо очками невинними закрутила голову, навіщо звела мене з розуму?

Навіщо ж ти, моя гарна, мене так провела, кохання іншому віддала?

Навіщо очками невинними закрутила голову, навіщо звела мене з розуму?