Minimum - Nemir

La vie, c’est moche comme le dimanche

J’te l’ai jamais dit mais tu m’manques, ouais, ouais

Le monde est p’tit, le vide est immense

Nos cœurs s’endurcissent comme le ciment

Tellement d’choses dans la tête, rien en c’qui concerne la veille

J’réponds présent chaque fois qu’le diable m’appelle, chaque fois qu’il y a

quelque chose à perdre

J’veux pas devenir comme toi, oui, j’me souviens du mal que ça fait,

des larmes et de la peine

Le combat le plus dur, c’est celui qu’on livre contre soi-même

Les gens suivent les modes, moi, j’veux fuir les modes

Tout l’monde veut le meilleur avec le minimum, mouais, ouais, ouais, ouais

J’rêve d’ailleurs depuis que j’suis môme

J’me sens seul comme quand la ville est morte

Crois pas c’est la merde, faut taffer ma man

Villa au bord d’la mer, parle pas, fais la même

Crois pas c’est la merde, faut taffer ma man

Villa au bord d’la mer, parle pas, fais la même

Faut pas qu’j’me démonte mais ça m’démange

J’entends mes démons, c’est la démence, ouais, ouais, ouais

J’ai peur du silence, y’a qu’quand j’m’ennivre que j’me sens vivant

Qu’on me pardonne mes faiblesses, j’regrette tout le mal que j’ai fait

J’veux plus être sous son effet, non, redevenir celui qu’j’ai été

On est prédestiné à la défaite, ces bâtards veulent ma peau comme le FN

On squatte le bitume, use la terre ferme, ça parle de Pablo comme le Jefe

Ouais, j’ai grandi, j'étais pas le même, j'étais bien parti puis j’ai calé net

La vie d’quartier rime avec v’là les merdes

Trop de cicatrices, trop d'œdèmes

Ici, impossible de se projeter, l’amour se monnaye, rares sont les «Je t’aime»

Les gens suivent les modes, moi, j’veux fuir les modes

Tout l’monde veut le meilleur avec le minimum, mouais, ouais, ouais, ouais

J’rêve d’ailleurs depuis que j’suis môme

J’me sens seul comme quand la ville est morte

Crois pas c’est la merde, faut taffer ma man

Villa au bord d’la mer, parle pas, fais la même

Crois pas c’est la merde, faut taffer ma man

Villa au bord d’la mer, parle pas, fais la même

Життя потворне, як неділя

Я ніколи не казав тобі, але я сумую за тобою, так, так

Світ маленький, порожнеча величезна

Наші серця твердіють, як цемент

Стільки всього в голові, нічого щодо попереднього дня

Я відповідаю на це кожного разу, коли диявол кличе мене, щоразу, коли є

щось втрачати

Я не хочу стати таким, як ти, так, я пам'ятаю, як це боляче,

сльози і біль

Найважча боротьба - це та, яку ти ведеш проти себе

Люди стежать за модою, я хочу втекти від моди

Кожен хоче найкращого з мінімумом, так, так, так, так

Я мрію про інше з дитинства

Я почуваюся самотнім, як коли місто загинуло

Не вір, що це лайно, ти повинен працювати, мій чоловік

Вілла біля моря, не говори, роби так само

Не вір, що це лайно, ти повинен працювати, мій чоловік

Вілла біля моря, не говори, роби так само

Я не повинен розбирати себе, але мене це свербить

Я чую своїх демонів, це божевілля, так, так, так

Я боюся тиші, тільки коли напиваюся, відчуваю себе живим

Вибач мене за мої слабкості, я шкодую про всю шкоду, яку зробив

Я більше не хочу бути під його впливом, ні, знову стати тим, ким був

Нам призначено перемогу, ці виродки хочуть, щоб моя шкіра була, як FN

Скутуємо бітум, використовуємо суху землю, це говорить про Пабло, як про Джефе

Так, я виріс, я не був таким, у мене був хороший початок, а потім я зупинився

Сусідське життя римується з лайном

Занадто багато шрамів, занадто сильний набряк

Тут неможливо спроектувати, любов монетизується, рідко зустрічаються «Я люблю тебе»

Люди стежать за модою, я хочу втекти від моди

Кожен хоче найкращого з мінімумом, так, так, так, так

Я мрію про інше з дитинства

Я почуваюся самотнім, як коли місто загинуло

Не вір, що це лайно, ти повинен працювати, мій чоловік

Вілла біля моря, не говори, роби так само

Не вір, що це лайно, ти повинен працювати, мій чоловік

Вілла біля моря, не говори, роби так само