Ни много, ни мало - Наталья Подольская

И сердце не дышит, не дышит в неволе.

И сердце мне шепчет несмело: "Довольно, довольно!"

Обиды, как капли чернил на бумаге

Сливаются в темную пропасть - она между нами.

Ни много, ни мало, - я просто устала

Терять свои мысли в рассветах без смысла.

Ни много, ни мало, - и речь запоздала твоя:

"Я здесь, но не рядом я!"

Истёрты страницы безумием гнева.

Давай установим границы - открыто, без блефа.

И кистьями правды раскроем финалы.

Зачем перечитывать снова пролог из романов?

Ни много, ни мало, - я просто устала

Терять свои мысли в рассветах без смысла.

Ни много, ни мало, - и речь запоздала твоя:

"Я здесь, но не рядом я!"

Ни много, ни мало...

Терять свои мысли...

Ни много, ни мало, - и речь запоздала твоя:

"Я здесь!"

Ни много, ни мало, - я просто устала

Терять свои мысли в рассветах без смысла.

Ни много, ни мало, - и речь запоздала твоя:

"Я здесь, но не рядом я!"

І серце не дихає, не дихає у неволі.

І серце мені шепоче несміливо: "Досить, досить!"

Образи, як краплі чорнила на папері

Зливаються у темну прірву - вона між нами.

Ні багато, ні мало, - я просто втомилася

Втрачати свої думки на світанку без сенсу.

Ні багато, ні мало, - і запізнилася мова твоя:

"Я тут, але не поряд я!"

Істерти сторінки безумством гніву.

Давай встановимо межі – відкрито, без блефу.

І пензлями правди розкриємо фінали.

Навіщо перечитувати знову пролог із романів?

Ні багато, ні мало, - я просто втомилася

Втрачати свої думки на світанку без сенсу.

Ні багато, ні мало, - і запізнилася мова твоя:

"Я тут, але не поряд я!"

Ні багато, ні мало.

Втрачати свої думки...

Ні багато, ні мало, - і запізнилася мова твоя:

"Я тут!"

Ні багато, ні мало, - я просто втомилася

Втрачати свої думки на світанку без сенсу.

Ні багато, ні мало, - і запізнилася мова твоя:

"Я тут, але не поряд я!"