Гордость - Наталья Подольская

Так много раз в пути ты хотела сказать: «Прости…»

Но каждый раз твои уста замирали в молчании.

Сколько раз не смогла ты сдержать свою боль,

Как-будто главная твоя лишь роль, а другие бесславные игроки…

И они уйдут из твоей судьбы во преки их желениям…

Отпустить…

Гордость как петля!

Ты ее сама сплела!

Отпусти, не погибай, помни о других и знай…

Отпустить…

Гордость как петля!

Ты ее сама сплела!

Отпусти груз души, просто прошепчи: «Прости…»

В тишине до темна ты устала бродить одна

По серым улицам души и винить больше некого…

И любовь первую отпустила так смело

Не оставив шанса никому даже если хотела ты Сохранить все свое тепло и свои мечты,

Те что бьются в отчаяньи…

Отпустить…

Гордость как петля!

Ты ее сама сплела!

Отпусти, не погибай, помни о других и знай…

Отпустить…

Гордость как петля!

Ты ее сама сплела!

Отпусти груз души, просто прошепчи: «Прости…»

Иее иее иее

Отпустить…

Отпустить…

Гордость как петля!

Ты ее сама сплела!

Отпусти, не погибай, помни о других и знай…

Отпустить…

Гордость как петля!

Ты ее сама сплела!

Отпусти груз души, просто прошепчи: «Прости…»

Отпустить…

Гордость как петля!

Ты ее сама сплела!

Отпусти, не погибай, помни о других и знай…

Отпустить…

Гордость как петля!

Ты ее сама сплела!

Отпусти груз души, просто прошепчи: «Прости…»

Так багато разів у дорозі ти хотіла сказати: «Пробач…»

Але щоразу твої вуста завмирали в мовчанні.

Скільки разів не змогла ти стримати свій біль,

Наче головна твоя лише роль, а інші безславні гравці…

І вони підуть з твоєї долі всупереч їхнім почуттям…

Відпустити…

Гордість, як петля!

Ти її сама сплела!

Відпусти, не загинай, пам'ятай про інших і знай…

Відпустити…

Гордість, як петля!

Ти її сама сплела!

Відпусти тягар душі, просто прошепоті: «Пробач…»

В тиші до темряви ти втомилася тинятися одна

По сірих вулицях душі і звинувачувати більше нема кого…

І любов першу відпустила так сміливо

Не залишивши шансу нікому навіть якщо хотіла ти Зберегти все своє тепло і свої мрії,

Ті, що б'ються у відчаї…

Відпустити…

Гордість, як петля!

Ти її сама сплела!

Відпусти, не загинай, пам'ятай про інших і знай…

Відпустити…

Гордість, як петля!

Ти її сама сплела!

Відпусти тягар душі, просто прошепоті: «Пробач…»

Ієїєєєєєє

Відпустити…

Відпустити…

Гордість, як петля!

Ти її сама сплела!

Відпусти, не загинай, пам'ятай про інших і знай…

Відпустити…

Гордість, як петля!

Ти її сама сплела!

Відпусти тягар душі, просто прошепоті: «Пробач…»

Відпустити…

Гордість, як петля!

Ти її сама сплела!

Відпусти, не загинай, пам'ятай про інших і знай…

Відпустити…

Гордість, як петля!

Ти її сама сплела!

Відпусти тягар душі, просто прошепоті: «Пробач…»