День опять погас - Наталья Подольская, Анжелика Варум

День опять погас, будто бы для нас не было весны

Словно были только сны

За окном февраль, в нём твоя печаль

Ты безмолвен, жаль.

И ты опять не спишь, смотришь и молчишь

Все слова немы, словно это и не мы

Не моя вина, что время как стена

Ты безмолвен, я одна, с тобой, но одна.

Припев:

Но я люблю всё, чем дышишь ты

Я прощу, все твои мечты

Я с тобой, каждый день твой с тобой.

И я живу, если ты живёшь

Я умру, если ты уйдёшь

Я люблю, я тебя люблю.

День опять погас, день опять погас

С нами и без нас наступает ночь

И уносит прочь раннюю звезду и мою беду

Ты безмолвен, я приду.

Припев.

Но я люблю всё, чем дышишь ты

Я прощу, все твои мечты

Я с тобой, каждый день твой с тобой.

И я живу, если ты живёшь

Я умру, если ты уйдёшь

Я люблю, я тебя люблю.

День опять погас, день опять погас…

День знову погас, ніби для нас не було весни

Наче були тільки сни

За окном лютий, в ньому твій сум

Ти безмовний, шкода.

І ти знову не спиш, дивишся і мовчиш

Усі слова німи, немов це і не ми

Не моя вина, що час як стіна

Ти безмовний, я одна, з тобою, але одна.

Приспів:

Але я люблю все, чим дихаєш ти

Я пробачу, всі твої мрії

Я з тобою, кожен день твій з тобою.

І я живу, якщо ти живеш

Я помру, якщо ти підеш

Я люблю, я тебе люблю.

День знову погас, день знову погас

З нами і без нас настає ніч

І забирає геть ранню зірку і моє лихо

Ти безмовний, я прийду.

Приспів.

Але я люблю все, чим дихаєш ти

Я пробачу, всі твої мрії

Я з тобою, кожен день твій з тобою.

І я живу, якщо ти живеш

Я помру, якщо ти підеш

Я люблю, я тебе люблю.

День знову погас, день знову погас...