So Long Ago - Nanci Griffith

My daddy sent me off to Baton Rouge in nineteen-sixty-nine

He said our love was like a forest fire and he’d end it with the miles

So you rode with us to Temple, Texas where I did catch the train

I remember waving back at you through a silted window pane

I said,"Fare thee well true love of mine."

I said,"Fare thee well, sweet lips of wine"

And you said,"Fare thee well my Texas rose."

And then you blew a kiss of innocence as the train began to roll

So long ago

You’d gone off to fight the war when I returned from school

I traded in my innocence when the springtime came to bloom

I married for my family one night I dreamed of you

And you were running from me in the rain down on Congress Avenue

I saw you once in a crowded bar it was Christmas time

I was frightened by the thunder of our hearts in sixty-nine

Because I live my life in whispers now and I choose to live alone

So I slipped back to the Avenue and flipped my collar to the cold

Where did we go?

That long ago?

So long ago

Мій тато відіслав мене до Батон-Руж у 19 шістдесят дев’ятому

Він сказав, що наше кохання схоже на лісову пожежу, і він покінчить із цим за милі

Тож ви поїхали з нами у Темпл, штат Техас, де я сів на потяг

Пам’ятаю, як махнув тобі у відповідь крізь замулене вікно

Я сказав: «Прощай, справжнє моє кохання».

Я сказав: "До побачення, солодкі губи вина"

І ви сказали: «Прощай, моя Техаська троянда».

А потім ви поцілували поцілунок невинності, коли потяг почав котитися

Так давно

Ти пішов воювати війну, коли я повернувся зі школи

Я проміняв свою невинність, коли розквітла весна

Одного разу я одружився для своєї сім’ї, коли мріяв про тебе

І ти тікав від мене під дощем на Конгрес-авеню

Я бачив вас одного разу в переповненому барі, це був час Різдва

Мене налякав грім наших сердець у шістдесят дев’ятому

Тому що я проживаю своє життя пошепки, і вирішу жити на самоті

Тож я повернувся на авеню й відкинув комір на холод

Куди ми пішли?

Так давно?

Так давно