Я зову напрасно - Надежда Кадышева, Золотое кольцо

Под окошком бродит осень золотая и поёт ей песни ветер озорной.

Вот и пролетела юность удалая, отцвело веселье лютою зимой.

Припев:

Я зову не слышно, я зову напрасно, на морозе слёзы льдинками звенят.

И хохочет ветер, словно зверь ужасный, и скребёт когтями души невпопад.

И хохочет ветер, словно зверь ужасный, и скребёт когтями души невпопад.

Обнимала вьюга, старая подруга, приглашала в гости в домик ледяной.

И снежок колючий, старый мой приятель, бил в лицо наотмашь сильною рукой.

Припев:

Я зову не слышно, я зову напрасно, на морозе слёзы льдинками звенят.

И хохочет ветер, словно зверь ужасный, и скребёт когтями души невпопад.

И хохочет ветер, словно зверь ужасный, и скребёт когтями души невпопад.

Проигрыщ.

И не заставляйте плакать и молиться — от тоски-разлуки некуда бежать.

Золотая осень будет долго сниться и зимой и летом за собою звать.

Припев:

Я зову не слышно, я зову напрасно, на морозе слёзы льдинками звенят.

И хохочет ветер, словно зверь ужасный, и скребёт когтями души невпопад.

И хохочет ветер, словно зверь ужасный, и скребёт когтями души невпопад.

Проигрыш.

И хохочет ветер, словно зверь ужасный, и скребёт когтями души невпопад.

Під віконцем бродить осінь золота і співає їй пісні вітер бешкетної.

От і пролетіла молодість молода, відцвіла веселість лютою зимою.

Приспів:

Я кличу не чути, я кличу даремно, на морозі сльози крижинками дзвеніть.

І регоче вітер, наче звір жахливий, і скреб кігтями душі невпопад.

І регоче вітер, наче звір жахливий, і скреб кігтями душі невпопад.

Обіймала завірюха, стара подруга, запрошувала в гості в будиночок крижаний.

І сніжок колючий, старий мій приятель, бив у обличчя на розмах сильною рукою.

Приспів:

Я кличу не чути, я кличу даремно, на морозі сльози крижинками дзвеніть.

І регоче вітер, наче звір жахливий, і скреб кігтями душі невпопад.

І регоче вітер, наче звір жахливий, і скреб кігтями душі невпопад.

Програш.

І не примушуйте плакати і молитися — від туги-розлуки нікуди бігти.

Золота осінь довго сниться і взимку і влітку за собою звати.

Приспів:

Я кличу не чути, я кличу даремно, на морозі сльози крижинками дзвеніть.

І регоче вітер, наче звір жахливий, і скреб кігтями душі невпопад.

І регоче вітер, наче звір жахливий, і скреб кігтями душі невпопад.

Програш.

І регоче вітер, наче звір жахливий, і скреб кігтями душі невпопад.