Ты меня ждёшь - Надежда Кадышева

Дорогой незнакомой иду я не с тобою,

И только сердце знает, куда меня ведёт.

А где-то к окнам дома прижался дождь щекою,

Но между нами тает разлуки тонкий лёд.

Ты меня ждёшь, мой самый близкий,

Мой самый главный, такой родной,

Ты меня ждёшь, и в этой жизни

Я не хочу судьбы другой.

Пускай порой ненастье нам сердце закрывает,

Нелётная погода порой стеной встаёт;

Но знаю я, что счастье случайным не бывает,

И первый луч восхода в душе растопит лёд.

Ты меня ждёшь, мой самый близкий,

Мой самый главный, такой родной,

Ты меня ждёшь, и в этой жизни

Я не хочу судьбы другой.

Дорогой незнакомой иду я не с тобою,

И только сердце знает, куда меня ведёт.

А где-то к окнам дома прижался дождь щекою,

Но между нами тает разлуки тонкий лёд.

Ты меня ждёшь, мой самый близкий,

Мой самый главный, такой родной,

Ты меня ждёшь, и в этой жизни

Я не хочу судьбы другой.

Ты меня ждёшь, мой самый близкий,

Мой самый главный, такой родной,

Ты меня ждёшь, и в этой жизни

Я не хочу судьбы другой.

Дорогою незнайомою йду я не з тобою,

І тільки серце знає, куди мене веде.

А десь до вікон будинку притулився дощ щокою,

Але між нами тане розлуки тонкий лід.

Ти мене чекаєш, мій найближчий,

Мій найголовніший, такий рідний,

Ти мене чекаєш, і в цьому житті

Я не хочу долі іншої.

Нехай часом негода нам серце закриває,

Нельотна погода часом стіною встає;

Але знаю я, що щастя випадковим не буває,

І перший промінь сходу в душі розтопить лід.

Ти мене чекаєш, мій найближчий,

Мій найголовніший, такий рідний,

Ти мене чекаєш, і в цьому житті

Я не хочу долі іншої.

Дорогою незнайомою йду я не з тобою,

І тільки серце знає, куди мене веде.

А десь до вікон будинку притулився дощ щокою,

Але між нами тане розлуки тонкий лід.

Ти мене чекаєш, мій найближчий,

Мій найголовніший, такий рідний,

Ти мене чекаєш, і в цьому житті

Я не хочу долі іншої.

Ти мене чекаєш, мій найближчий,

Мій найголовніший, такий рідний,

Ти мене чекаєш, і в цьому житті

Я не хочу долі іншої.