По полю чистому - Надежда Кадышева, Золотое кольцо

По полю по чистому вьюга гуляет,

В кибитке ямщик молодой:

Ах, барыня, кони мои заплутали,

Укройтесь меховой лолой.

Ах, барыня, кони мои заплутали,

Укройтесь меховой лолой.

А ветер-разбойник над нолем все свищет,

И барыня лет двадцати.

Зовет ямщика пододвинуться ближе,

Пока не найдется пути.

Зачем ты горячий, зачем ты красивый,

Мой муж на тебя не похож.

И с ним никогда я не буду счастливой,

Уж лучше бы сразу под нож.

Проигрыш.

Метель обвенчала горячие губы,

И клятвы до гроба в любви.

Мы вместе с тобою уедем отсюда

И сгинем за краем земли.

Мы вместе с тобою уедем отсюда

И сгинем за краем земли.

Но минуло год, и в господских покоях

У барыни мальчик растет.

А издали глядя на счастье чужое,

Ямщик молча горькую льет.

А издали глядя на счастье чужое,

Ямщик молча горькую льет.

По полю по чистому вьюга гуляет,

В кибитке ямщик молодой:

Ах, барыня, кони мои заплутали,

Укройтесь меховой полой.

Ах, барыня, кони мои заплутали,

Укройтесь меховой полой.

По полю по чистому завірюху гуляє,

В кибитці ямник молодий:

Ах, пані, коні мої заблукали,

Укрийтесь хутряною лолою.

Ах, пані, коні мої заблукали,

Укрийтесь хутряною лолою.

А вітер-розбійник над нулем усе свище,

І паниня років двадцяти.

Закликає ямщика підсунутися ближче,

Поки що не знайдеться шляху.

Навіщо ти гарячий, навіщо ти красивий,

Мій чоловік на тебе не схожий.

І з ним ніколи я не буду щасливою,

Уже краще одразу під ніж.

Програш.

Завірюха повінчала гарячі губи,

І клятви до труни в любові.

Ми разом з тобою поїдемо звідси

І згинемо за краєм землі.

Ми разом з тобою поїдемо звідси

І згинемо за краєм землі.

Але минуло рік, і в панських покоях

У барини хлопчик росте.

А здалеку дивлячись на щастя чуже,

Ямщик мовчки гірку ллє.

А здалеку дивлячись на щастя чуже,

Ямщик мовчки гірку ллє.

По полю по чистому завірюху гуляє,

В кибитці ямник молодий:

Ах, пані, коні мої заблукали,

Вкрийтеся хутряною порожниною.

Ах, пані, коні мої заблукали,

Вкрийтеся хутряною порожниною.