Ой, при лужку, при лужке - Надежда Кадышева

Ой, при лужку, при лужке,

При широком поле,

При знакомом табуне

Конь гулял на воле.

Эх, ты гуляй, гуляй, мой конь,

Пока не споймают,

Как споймают — зануздают

Шелковой уздою.

Вот споймал парень коня,

Зануздал уздою,

Вдарил шпоры под бока,

Конь летел стрелою.

Ты лети, лети, мой конь,

Лети, торопися,

Возле Сашиного двора

Конь остановился.

Конь остановился,

Вдарил копытами,

Чтобы вышла красна девка

С черными бровями.

Но не вышла красна девка,

Вышла ее мати.

Здравствуй, здравствуй, милый зять,

Пожелайте в хату.

А я в хату не пойду,

Пойду во светлицу,

Разбужу я крепким сном

Спящую девицу.

А девица не спала,

Друга поджидала,

Правой ручкой обняла,

Крепко целовала.

Ой, при лужку, при лужке,

При широком поле,

При знакомом табуне

Конь гулял на воле.

Ой, при лужку, при лужку,

При широкому полі,

При знайомому табуні

Кінь гуляв на волі.

Ех, ти гуляй, гуляй, мій кінь,

Поки що не зловлять,

Як зловлять — занудять

Шовковою вузлом.

Ось упіймав хлопець коня,

Занудив уздою,

Вдарив шпори під боки,

Кінь летів стрілою.

Ти лети, лети, мій кінь,

Лети, поспішай,

Біля Сашкового двору

Кінь зупинився.

Кінь зупинився,

Вдарив копитами,

Щоб вийшла червона дівка

З чорними бровами.

Але не вийшла червона дівка,

Вийшла її мати.

Привіт, здравствуй, милий зять,

Побажайте в хату.

А я в хату не піду,

Піду у світлицю,

Розбуду я міцним сном

Спляча дівчина.

А дівчинка не спала,

Друга чекала,

Правою ручкою обійняла,

Міцно цілувала.

Ой, при лужку, при лужку,

При широкому полі,

При знайомому табуні

Кінь гуляв на волі.