Ой, калина, ой малина - Надежда Кадышева, Золотое кольцо

Ой, калина, ох, малина, речки тихая вода,

Ты скажи, скажи, калина: «Как попала ты сюда?»

Как-то раннею весною парень бравый прискакал,

Долго мною любовался, а потом с собой забрал.

Проигрыш.

Он хотел меня — калину посадить в своём саду.

Не довёз он — в землю бросил, думал, что я пропаду.

Проигрыш.

Я за землю ухватилась, стала на ноги свои.

Проигрыш.

Трактористы, комбайнеры, каждый день бывают тут,

Тонких веток не ломают цвет мой белый берегут.

Проигрыш.

Ты не дуй, голубчик ветер, не считай за сироту,

Я с землею, породнилась, вот по-прежнему цвету.

Проигрыш.

Ой, калина, ох, малина, не кручинься ты совсем,

Ты цвети, цвети, калина, ты цвети на радость всем!

Ты цвети, цвети, калина, ты цвети на радость всем!

Ой, калина, ох, малина, річки тиха вода,

Ти скажи, скажи, калина: «Як потрапила ти сюди?»

Якось ранньою весною хлопець бравий прискакав,

Довго мною милувався, а потім із собою забрав.

Програш.

Він хотів мене — калину посадити у своєму саду.

Не довіз він — у землю кинув, думав, що я пропаду.

Програш.

Я за землю вхопилася, стала на ноги свої.

Програш.

Трактористи, комбайнери, щодня бувають тут,

Тонких гілок не ламають колір мій білий бережуть.

Програш.

Ти не дуй, голубчику вітер, не вважай за сироту,

Я з землею, породнилася, ось як і раніше кольору.

Програш.

Ой, калина, ох, малина, не кручинься ти зовсім,

Ти квіти, квіти, калина, ти квіти на радість усім!

Ти квіти, квіти, калина, ти квіти на радість усім!