Край ты мой любимый - Надежда Кадышева, Золотое кольцо

Край ты мой любимый, край обыкновенный,

Знаю, есть на свете лучшие места,

Только сердце все же выбирает этот,

Если вдруг приходит странная тоска.

Только сердце все же выбирает этот,

Если вдруг приходит странная тоска.

Встану я на зорьке, выйду в сад зеленый,

Выйду и умоюсь утренней росой,

Обниму березку, поцелуюсь с кленом,

Песней разорву я птичий перезвон.

Проигрыш.

С радостью вдыхая нежный цвет черемух,

Я сорву подснежник раннею весной,

Босоногим детством пробегу по лужам,

Что засеребрились с первою грозой.

Босоногим детством пробегу по лужам,

Что засеребрились с первою грозой.

Тихая тропинка уведет с собою

К дальнему оврагу, лесу и лугам,

К мелководной речке с теплою водою,

С ивою плакучей, к низким берегам.

Проигрыш.

Край ты мой любимый, край обыкновенный,

Знаю, есть на свете лучшие места,

Только сердце все же выбирает этот,

Если вдруг приходит странная тоска.

Только сердце все же выбирает этот,

Если вдруг приходит странная тоска.

Край ти мій улюблений, край звичайний,

Знаю, є на світі кращі місця,

Тільки серце все же обирає цей,

Якщо раптом приходить дивна туга.

Тільки серце все же обирає цей,

Якщо раптом приходить дивна туга.

Встану я на зорі, вийду в сад зелений,

Вийду і уміюсь ранковою росою,

Обійму берізку, поцілуюсь з кленом,

Піснею розірву я пташиний передзвон.

Програш.

З радістю вдихаючи ніжний колір черемх,

Я зірву пролісок ранньою весною,

Босоногим дитинством пробігу по калюжах,

Що засріблилися з першою грозою.

Босоногим дитинством пробігу по калюжах,

Що засріблилися з першою грозою.

Тиха стежка поведе з собою

До далекого яру, лісу і лук,

До дрібноводної річки з теплою водою,

З ивою плакучею, до низьких берегів.

Програш.

Край ти мій улюблений, край звичайний,

Знаю, є на світі кращі місця,

Тільки серце все же обирає цей,

Якщо раптом приходить дивна туга.

Тільки серце все же обирає цей,

Якщо раптом приходить дивна туга.