Из-за острова на стрежень - Надежда Кадышева, Золотое кольцо

Из-за острова на стрежень, на простор речной волны,

Выплывают расписные, острогрудые челны.

Выплывают расписные, острогрудые челны.

На переднем Стенька Разин, обнявшись, сидит с княжной,

Свадьбу новую справляет, он весёлый и хмельной.

Свадьбу новую справляет, он весёлый и хмельной.

Позади их слышен ропот: «Нас на бабу променял,

Только ночь с ней провожался, сам на утро бабой стал.»

«Эх, только ночь с ней провожался, сам на утро бабой стал.»

Этот ропот и насмешки слышит грозный атаман,

И он мощною рукою обнял персиянки стан.

И он мощною рукою обнял персиянки стан.

«Волга, Волга, мать родная, Волга — русская река,

Не видала ты подарка от донского казака!

Проигрыш.

Мощным взмахом поднимает он красавицу княжну

И за борт её бросает в набежавшую волну.

И за борт её бросает в набежавшую волну.

«Что ж вы, братцы, приуныли?

Эй, ты, Филька, чёрт, пляши!

Грянем песню удалую на помин её души!..»

«Грянем песню удалую на помин её души!..»

З-за острова на стріжень, на простір річкової хвилі,

Випливають розписні, гострогруді човни.

Випливають розписні, гострогруді човни.

На передньому Стінька Разін, обнявшись, сидить з княжною,

Весілля нове справляє, він веселий і хмільний.

Весілля нове справляє, він веселий і хмільний.

Позаду їх чути ремствування: «Нас на бабу проміняв,

Тільки ніч з неї проводжався, сам на ранок бабою став.»

«Ех, тільки ніч з ним проводжався, сам на ранок бабою став.»

Цей ремствування і глузування чує грізний отаман,

І он потужною рукою обійняв персіянки табір.

І он потужною рукою обійняв персіянки табір.

«Волга, Волга, рідна мати, Волга — російська річка,

Не бачила ти подарунка від донського козака!

Програш.

Потужним помахом піднімає він красуню княжну

І за борт її кидає в набіглу хвилю.

І за борт її кидає в набіглу хвилю.

«Що ви, братці, засмутилися?

Гей, ти, Філько, чорт, танцюй!

Гримнемо пісню віддалу на помин її душі!..»

«Грянемо пісню віддалу на помин її душі!..»