Грустная песня - Надежда Кадышева

Грустной песне открою

Я печаль свою, боль.

Как осенней порою

Потеряла любовь.

Вся огнем я горела,

Говорила с весной;

Я так сильно хотела

Быть любимой тобой.

Я так сильно хотела

Быть любимой тобой.

Кто ответит, кто знает,

Осень, может быть, ты?

Почему улетают

Нашей жизни мечты?

Почему улетают

Нашей жизни мечты?

Друг мой, с тем же вопросом

За судьбою пойдешь.

Ту любовь, что ты бросил,

Ты нигде не найдешь.

Ту любовь, что ты бросил,

Ты нигде не найдешь.

Знаю, все повторится

В этой жизни простой;

Но осенние птицы

Взяли счастье с собой.

Но осенние птицы

Взяли счастье с собой.

Стану я тихой песней,

Отойду от людей,

Может, что-то воскреснет,

Что-то станет больней.

Может, что-то воскреснет,

Что-то станет больней.

Сумної пісні відкрию

Я сумую свій, біль.

Як осіннім часом

Втратило кохання.

Вся вогнем я горіла,

Говорила з навесні;

Я так сильно хотіла

Бути тобою коханою.

Я так сильно хотіла

Бути тобою коханою.

Хто відповість, хто знає,

Осінь, може, ти?

Чому відлітають

Нашого життя мрії?

Чому відлітають

Нашого життя мрії?

Друг мій, з тим самим питанням

За долею підеш.

Ту любов, що ти кинув,

Ти ніде не знайдеш.

Ту любов, що ти кинув,

Ти ніде не знайдеш.

Знаю, все повториться

В цьому житті простий;

Але осінні птахи

Взяли щастя із собою.

Але осінні птахи

Взяли щастя із собою.

Стану я тихою піснею,

Відійду від людей,

Може, щось воскресне,

Щось стане болючішим.

Може, щось воскресне,

Щось стане болючішим.