Бирюзовые колечки - Надежда Кадышева

Пой, играй, гитара моя милая, да разгони тоску мою печаль.

Прощай, жизнь моя цыганская, ничего теперь не жаль.

Прощайте, пляски, пляски огневые, да голубой далёкий взор.

Моя родина, родина — полянка, мой отец — цыган родной.

Моя родина, родина — полянка, мой отец — цыган родной.

Во зелёной травушке-муравушке, да не найти рассыпанных колец,

Не найти любви-забавушки, да видно счастью здесь конец.

Не найти любви-забавушки, да видно счастью здесь конец.

Ох, бирюзовые золоты колечки раскатились ай да по лужку,

Ты ушел и твои плечики да скрылися в ночную тьму.

Ты ушел и твои плечики да скрылися в ночную тьму.

Пой, играй, гитара моя милая, да разгони тоску мою печаль.

Прощай, жизнь моя цыганская, ничего теперь не жаль.

Прощай, жизнь моя цыганская, ничего теперь не жаль.

Співай, грай, гітара моя мила, та розжени тугу мою смуток.

Прощай, життя моє циганське, нічого тепер не шкода.

Прощайте, танці, танці вогняні, та блакитний далекий погляд.

Моя батьківщина, батьківщина - полянка, мій батько - циган рідний.

Моя батьківщина, батьківщина - полянка, мій батько - циган рідний.

У зеленій траві-мурашці, і не знайти розсипаних кілець,

Не знайти любові-забавки, так видно щастя тут кінець.

Не знайти любові-забавки, так видно щастя тут кінець.

Ох, бірюзові золоті кільця розкотилися айда по лужку,

Ти пішов і твої плічка та сховалися в нічну пітьму.

Ти пішов і твої плічка та сховалися в нічну пітьму.

Співай, грай, гітара моя мила, та розжени тугу мою смуток.

Прощай, життя моє циганське, нічого тепер не шкода.

Прощай, життя моє циганське, нічого тепер не шкода.