Pagliacci, Prologo: "Si Puo?" - Муслим Магомаев, Ниязи Тагизаде-Гаджибеков, Большой симфонический оркестр Всесоюзного радио и Центрального телевидения

TONIO

Si puo… Si puo…

Signore!

Signori… Scusatemi

se da sol me presento.

Io sono il Prologo.

Poiche in scena ancor

le antiche maschere mette l’autore,

in parte ei vuol riprendere

le vecchie usanze, ea voi

di nuovo inviami.

Ma non per dirvi come pria:

«Le lacrime che noi versiam son false!

Degli spasimi e de' nostri martir

non allarmatevi!»

No!

No:

L’autore ha cercato

invece pingervi

uno squarcio di vita.

Egli ha per massima sol

che l’artista e un uom

e che per gli uomini

scrivere ei deve.

Ed al veroispiravasi.

Un nido di memorie

in fondoa l’anima

cantava un giorno,

ed ei con vere lacrime scrisse,

ei singhiozzi

il tempo gli battevano!

Dunque, vedrete amar

si come s’amano gli esseri umani;

vedrete de l’odio i tristi frutti.

Del dolor gli spasimi,

urli di rabbia, udrete,

e risa ciniche!

E voi, piuttosto

che le nostre povere gabbane d’istrioni,

le nostr’anime considerate,

poiche siam uomini

di carne e d’ossa,

e che di quest’orfano mondo

al pari di voi spiriamo l’aere!

Il concetto vi dissi…

Or ascoltate com’egli e svolto.

Andiam.

Incominciate!

Тоніо

Ви можете ... Ви можете ...

Джентльмен!

Панове... Вибачте

якщо я буду сам.

Я — Пролог.

Оскільки все ще на сцені

стародавні маски надів автор,

частково він хоче відновити

старі звичаї і тобі

знову пришліть мені.

Але щоб не казати вам першим:

«Ті сльози, які ми проливали, — фальшиві!

Про муки і про наших мучеників

не лякайтеся!»

Ні!

Ні:

Автор шукав

замість цього пінг вам

проблиск життя.

Він має для максимальної соль

що художник — чоловік

і це для чоловіків

писати і треба.

І справжнє натхнення.

Гніздо спогадів

на дні душі

якось він співав,

і він писав зі справжніми сльозами,

і ридає

час побив його!

Тому ви побачите любов

так, як ми любимо людей;

ти побачиш сумні плоди ненависті.

Муки болю,

крики гніву, ти почуєш,

і цинічний сміх!

А ти, скоріше

що наш бідний історичний габбане,

наші душі вважали,

оскільки ми чоловіки

з м'яса і кісток,

і цього осиротілого світу

як і ви, ми видихаємо повітря!

Концепція, яку я вам сказав...

А тепер послухайте, як він робиться.

Ходімо.

Почніть!