Падает снег - Муслим Магомаев

Холодный вечер,

В мире и в сердце зима.

Снег лег на плечи,

На асфальт и дома.

Точно так же шел он,

Когда мы встречались,

Что горе, что счастье, —

Ему все равно.

Он опять идет, опять,

И не хочет он понять.

Что грусть о тебе он,

Бесконечный и белый.

И снова вечер,

Кружится снег надо мной.

Мудрый и вечный,

Он ни добрый, ни злой.

Просто он напомнил

О счастье недавнем.

Пришел, как всегда, он,

А ты не придешь.

Он опять идет, опять,

И не хочет он понять.

Что грусть о тебе он,

Бесконечный и белый.

Что грусть о тебе он,

Бесконечный и белый.

Холодний вечір,

У світі та в серці зима.

Сніг ліг на плечі,

На асфальт та будинки.

Так само йшов він,

Коли ми зустрічалися,

Що горе, що щастя,

Йому все одно.

Він знову йде, знову,

І він не хоче зрозуміти.

Що смуток за тебе він,

Нескінченний та білий.

І знову вечір,

Кружиться сніг наді мною.

Мудрий та вічний,

Він ні добрий, ні злий.

Просто він нагадав

Про щастя нещодавнє.

Прийшов, як завжди, він,

А ти не прийдеш.

Він знову йде, знову,

І він не хоче зрозуміти.

Що смуток за тебе він,

Нескінченний та білий.

Що смуток за тебе він,

Нескінченний та білий.