Моя весна - Murovei

Гни эти прутья, вслед запускай

Медленно в клетке желтеет листва

Освободи разум от сна

Птичкой лети, моя весна

Гни эти прутья, запах костра

Прошлое в пламя наш крошечный сад

Может вести, как и я сам

Рядом с тобой — моя весна

Чтобы забыть надо вспомнить.

Вчера в дыму и искрах

Это потушит кто-нибудь будущим страшным, неистовым

Я собираю камни, и я знаю эту дорогу

Прячу в своем кармане с дыркой память;

Теряю в итоге

Песни мои я даю тебе.

Забирай, это последний

Который не будет, но все же я твой навсегда, поверь мне

Ты сегодня, ты настоящая.

Я проснусь с тобою завтра

Только не уходи.

Моя молодость — моя правда

Мои мысли — подснежники, к солнцу стремятся мятежные

Рождены, чтобы как прежде — уснуть в руках твоих нежных

Перезимуют — грешники, но убьются днями вешними

И загустят пересмешники, так как здесь будут последними

Не для меня ты, знаешь.

Очень похожа на осень

Внутри такая же злая, но ради тебя я всё бросил

Раздеваемся медленно.

Мы оба больны, наверное

Не предал, ждал тебя преданно.

И вот, ты ко мне пришла

Гни эти прутья, вслед запускай

Медленно в клетке желтеет листва

Освободи разум от сна

Птичкой лети, моя весна

Гни эти прутья, запах костра

Прошлое в пламя наш крошечный сад

Может вести, как и я сам

Рядом с тобой — моя весна

Гни ці прути, слідом запускай

Повільно в клітині жовтіє листя

Звільни розум від сну

Пташечкою лети, моя весна

Гни ці прути, запах багаття

Минуле в полум'я наш крихітний сад

Може вести, як і я сам

Поруч із тобою — моя весна

Щоб забути, треба згадати.

Вчора в диму та іскрах

Це погасить хтось майбутнім страшним, шаленим

Я збираю каміння, і я знаю цю дорогу

Ховаю у своєму кишені з діркою пам'ять;

Втрачаю в підсумку

Пісні мої я даю тобі.

Забирай, це останній

Який не буде, але все ж я твій назавжди, повір мені

Ти сьогодні, ти справжня.

Я прокинуся з тобою завтра

Тільки не йди.

Моя молодість - моя правда

Мої думки - проліски, до сонця прагнуть бунтівні

Народжені, щоб як раніше заснути в руках твоїх ніжних

Перезимують — грішники, але уб'ються днями весняними

І загустять пересмішники, бо тут будуть останніми

Не для мене ти, знаєш.

Дуже схожа на осінь

Всередині така, зла, але ради тебе я все покинув.

Роздягаємось повільно.

Ми обидва хворі, напевно

Не зрадив, чекав тебе віддано.

І ось, ти до мене прийшла

Гни ці прути, слідом запускай

Повільно в клітині жовтіє листя

Звільни розум від сну

Пташечкою лети, моя весна

Гни ці прути, запах багаття

Минуле в полум'я наш крихітний сад

Може вести, як і я сам

Поруч із тобою — моя весна