Seaweed - Mount Eerie

Our daughter is one and a half, you have been dead eleven days

I got on the boat and came to the place where the three of us were going to

build our house if you had lived

You died though, so I came here alone with our baby and the dust of your bones

I can’t remember, were you into Canada geese?

Is it significant, these hundreds on the beach?

Or were they just hungry for mid-migration seaweed?

What about foxgloves?

Is that a flower you liked?

I can’t remember, you did most of my remembering for me

And now I stand untethered in a field full of wild foxgloves

Wondering if you’re there, or if a flower means anything

And what could anything mean in this crushing absurdity?

I brought a chair from home, I’m leaving it on the hill

Facing west and north, and I poured out your ashes on it

I guess so you can watch the sunset

But the truth is I don’t think of that dust as you

You are the sunset

Нашій дочці півтора півтора, ви мертві одинадцять днів

Я сів на човен і прибув туди куди ми втрьох їхали

побудуйте наш будинок, якби ви жили

Але ти помер, тож я прийшов сюди сам із нашим дитиною та пилом твоїх кісток

Я не пам’ятаю, ви любили канадських гусей?

Це важливо, ці сотні на  пляжі?

Або вони просто прагнули морських водоростей в середині міграції?

А як щодо наперстянки?

Це квітка, яка вам сподобалася?

Я не пам’ятаю, ви зробили більшість мого згадування за мене

А тепер я стою розв’язаний у полі, повному диких наперстячок

Цікаво, чи ви там, чи квітка щось означає

І що може означати в цім нищівному абсурді?

Я приніс з дому крісло, залишаю на горі

Обернений обличчям на захід і північ, і я висипав на нього твій попіл

Гадаю, щоб ви могли спостерігати захід сонця

Але правда в тому, що я не думаю про цей пил, як ви

Ти захід сонця