Твоё имя - Миша Смирнов

Я забываю вновь и вновь твоё имя, но ты

Никак не выйдешь из моей, из моей головы;

А вокруг никого и в комнате погас свет.

Наверно я давно уже сплю, а может и нет.

Я забываю вновь и вновь твоё имя, но ты

Никак не выйдешь из моей, из моей головы;

А вокруг никого и в комнате погас свет.

Наверно я давно уже сплю, а может и нет.

Сколько раз пытался я забыть — напрасно.

Сколько раз кричал я: «Обернись, опасно!»

Так привязан к тебе, не оторваться.

Не могу просто идти и улыбаться.

Снова и снова ощущаю дежавю.

Тёмными ночами я больше не сплю,

А только думаю куда себя деть.

Меня даже солнце не сможет согреть;

Эй!

Я забываю вновь и вновь твоё имя, но ты

Никак не выйдешь из моей, из моей головы;

А вокруг никого и в комнате погас свет.

Наверно я давно уже сплю, а может и нет.

Я забываю вновь и вновь твоё имя, но ты

Никак не выйдешь из моей, из моей головы;

А вокруг никого и в комнате погас свет.

Наверно я давно уже сплю, а может и нет.

Снова тусклый день и я стою один.

Возвращаться мне к тебе больше нет причин.

Знаю, я не самый лучший, я ведь человек.

Я будто прочитал все книги всех библиотек.

Но я вернусь ещё за тобой.

Посмотрю тебе в глаза, увижу смысл простой.

Ведь тебя разгадает даже дурак.

Постоянно говоришь — со мной что-то не так,

Но я это слышал уже не раз…

Я забываю вновь и вновь твоё имя, но ты

Никак не выйдешь из моей, из моей головы;

А вокруг никого и в комнате погас свет.

Наверно я давно уже сплю, а может и нет.

Я забываю вновь и вновь твоё имя, но ты

Никак не выйдешь из моей, из моей головы;

А вокруг никого и в комнате погас свет.

Наверно я давно уже сплю, а может и нет.

Я забуваю знову і знову твоє ім'я, але ти

Ніяк не вийдеш з моєї, з моєї голови;

А навколо нікого і в кімнаті згасло світло.

Напевно я давно вже сплю, а може і немає.

Я забуваю знову і знову твоє ім'я, але ти

Ніяк не вийдеш з моєї, з моєї голови;

А навколо нікого і в кімнаті згасло світло.

Напевно я давно вже сплю, а може і немає.

Скільки разів я намагався забути — марно.

Скільки разів кричав я: «Обернися, небезпечно!»

Так прив'язаний до тебе, не відірватися.

Не можу просто йти і посміхатися.

Знову й знову відчуваю дежавю.

Темними ночами я більше не сплю,

А тільки думаю куди себе подіти.

Мене навіть сонце не зможе зігріти;

Гей!

Я забуваю знову і знову твоє ім'я, але ти

Ніяк не вийдеш з моєї, з моєї голови;

А навколо нікого і в кімнаті згасло світло.

Напевно я давно вже сплю, а може і немає.

Я забуваю знову і знову твоє ім'я, але ти

Ніяк не вийдеш з моєї, з моєї голови;

А навколо нікого і в кімнаті згасло світло.

Напевно я давно вже сплю, а може і немає.

Знову тьмяний день і стою один.

Повертатися мені до тебе більше немає причин.

Знаю, я не найкращий, я бо людина.

Я ніби прочитав усі книги всіх бібліотек.

Але я повернуся ще за тобою.

Подивлюся тобі в очі, побачу сенс простий.

Адже тебе розгадає навіть дурень.

Постійно говориш — зі мною щось не так,

Але я це чув уже не раз...

Я забуваю знову і знову твоє ім'я, але ти

Ніяк не вийдеш з моєї, з моєї голови;

А навколо нікого і в кімнаті згасло світло.

Напевно я давно вже сплю, а може і немає.

Я забуваю знову і знову твоє ім'я, але ти

Ніяк не вийдеш з моєї, з моєї голови;

А навколо нікого і в кімнаті згасло світло.

Напевно я давно вже сплю, а може і немає.