Тишина - Михаил Круг, Группа Попутчик

Тишина.

Наши свечи зажжены вновь.

Как приятно и мило без лишних слов...

Хоть печально, но эта печаль красива.

Я давно так душою не отдыхал,

Взял гитару, мелодию написал

И слова, как с листа, хоть строчки ложатся криво.

Тишина и я слышу звучит рояль

Так торжественно, словно моя печаль,

Не иначе он - милый души моей новый подельник.

А как хочется незнакомых рук

И чертовски приятных и влажных губ,

Женской нежности и тишины всю неделю.

Пусть все женщины вспомнят обо мне,

Те, которых любил я как во сне,

Только ночь с ними был, а на утро оставил сразу.

Только лишь одну не оставлю я.

Это - вера, надежда, любовь моя,

Ту, кого я любить больше жизни до смерти обязан.

Я спою и стакан через край налью

Да и выпью - за что никогда не пьют -

Что бы с верой меня на крыльце незнакомом встречали.

И уж если сел - то сиделось всласть

Да что б мама ждала да не заждалась,

Да что б жив был друг, с кем мы пьем напролет ночами.

Тишина.

Наши свечи зажжены вновь.

Так приятно и мило без лишних слов,

Хоть печально, но эта печаль красива.

Если свечи потухнут - есть звезда,

Та, которая будет гореть всегда

Это вера, надежда, любовь моей жизни - Россия!

Тиша.

Наші свічки запалені знову.

Як приємно і мило без зайвих слів.

Хоч сумно, але цей сум гарний.

Я давно так душею не відпочивав,

Взяв гітару, мелодію написав

І слова, як з листа, хоч рядки лягають криво.

Тиша і я чую звучить рояль

Так урочисто, мов мій смуток,

Не інакше він - милий душі моїй новий спільник.

А як хочеться незнайомих рук

І страшенно приємних і вологих губ,

Жіноча ніжність і тиша весь тиждень.

Нехай усі жінки згадають про мене,

Ті, яких я любив як уві сні,

Тільки ніч із ними був, а на ранок залишив одразу.

Тільки одну не залишу я.

Це - віра, надія, любов моя,

Того, кого я любити більше життя до смерті зобов'язаний.

Я заспіваю і склянку через край наллю

Та й вип'ю - за що ніколи не п'ють -

Що б із вірою мене на ганку незнайомому зустрічали.

І якщо сів - то сиділося вдосталь

Та щоб мама чекала та не зачекалася,

Та щоб живий був друг, з ким ми п'ємо безперервно ночами.

Тиша.

Наші свічки запалені знову.

Так приємно і мило без зайвих слів,

Хоч сумно, але цей сум гарний.

Якщо свічки згаснуть - є зірка,

Та, що горітиме завжди

Це віра, надія, любов мого життя – Росія!