Не спалила, любила - Михаил Круг, Группа Попутчик

Лёха Чих, фармазон, подогнал фуфеля, скрасить вечер за стирами в очко.

Она круто вошла, ножки, груди: а-ля!

- я б всю жизнь с ней сидел в одиночке.

Веня лепень одел и расплавился весь, пальцы веером: "Здрасте, гражданка,

Вам, наверно, ещё не сказали, что здесь сейф лохматый ваш вскроют, как в банке".

Он, довольный собой, подкатил на контакт, он по сейфам - учёная степень.

А она, плюнув на пол ему просто так, вынув ствол, продырявила лепень.

Всем сказала: "Сидеть", - мы уважили ствол, а она, как ни в чём не бывало,

Свою шляпку-каре положила на стол, из декольте маляву достала.

Веню жалко, хорошим он кольщиком был, не по воле красючке простили.

Пулю в ствол ей действительный вор зарядил, и писал, чтоб её полюбили.

Слышь, с такого начала не делают дел, ты же с виду не катишь по масти.

Лёха Чих прохоря через край насадил, а тебе дырку сделать, как "здрасьте".

Завтра авторитет просит в гости в Москву: есть дела, да "малина" подсела.

С ихней квалификацией - только в тюрьму, а тверским, мол: не в кипеше дело.

Надо людям помочь;

собрались "на гастроль", взяли вместе с мешками "карету".

А делить стали филки - заныла мозоль, я за Веню был с авторитетом.

Я всю долю мою оставляю в общак, мне не надо ни много, ни мало.

Дай красючку свою, попахать с ней ништяк, ту, что Веню в Твери рассчитала.

Вор достал портсигар, папироски скомкал, он слегка приподнялся с трамвая

И сквозь зубы, с такою тоскою сказал: "Забирай, я тверских уважаю".

"Как завут-то тебя?"

- я спросил у неё.

Милка, нежное девичье тело.

Разряжайся, сегодня ты будешь моё, чтобы не было здесь беспредела."

Вор, как видно, её больше жизни любил, только чувства не выдал, поднялся.

И, не глядя, в неё барабан разрядил.

начал что-то толкать, но сдержался.

А в тверском ГПУ молодой оперок шил дела с пролетарским размахом.

На столе у него я прочёл некролог, и кольнуло в груди под рубахой.

"Была зверски застрелена бандой в Москве на задании Савина Мила".

На ментов ведь работала, дым в голове, а вора не спалила, любила.

Леха Чих, фармазон, підігнав фуфеля, скрасити вечір за праннями в очко.

Вона круто увійшла, ніжки, груди: а-ля!

- я б усе життя з нею сидів на самоті.

Веня ліпінь одягнув і розплавився весь, пальці віялом: "Здрасте, громадянко,

Вам, напевно, ще не сказали, що тут сейф кудлатий ваш розкриють, як у банку.

Він, задоволений собою, підкотив на контакт, він за сейфами – вчений ступінь.

А вона, плюнувши на підлогу йому просто так, вийнявши стовбур, продирявила ліпень.

Всім сказала: "Сидіти", - ми поважали ствол, а вона, як ні в чому не бувало,

Свій капелюшок-каре поклала на стіл, з декольте малюкові дістала.

Веню шкода, хорошим він кольщиком був, не по волі красечку пробачили.

Кулю в стовбур їй справжній злодій зарядив і писав, щоб її полюбили.

Чуєш, з такого початку не роблять справ, ти ж на вигляд не котиш по масті.

Леха Чих прохора через край насадив, а тобі дірку зробити, як "здрасьте".

Завтра авторитет просить у гості до Москви: є справи та "малина" підсіла.

З їхньою кваліфікацією – лише у в'язницю, а тверським, мовляв: не в кіпіші справа.

Треба людям допомогти;

зібралися "на гастроль", взяли разом із мішками "карету".

А ділити стали філки – занила мозоль, я за Веню був із авторитетом.

Я всю мою частку залишаю в общак, мені не треба ні багато, ні мало.

Дай красуню свою, попахати з нею ніштяк, ту, що Веню у Твері розрахувала.

Злодій дістав портсигар, цигарки скомкав, він трохи піднявся з трамвая

І крізь зуби, з такою тугою сказав: "Забирай, я тверських поважаю".

"Як звати тебе?"

- я спитав у неї.

Мила, ніжне дівоче тіло.

Розряджуйся, сьогодні ти будеш моє, щоб не було тут свавілля."

Злодій, очевидно, її більше життя любив, тільки почуття не видав, піднявся.

І не дивлячись, у неї барабан розрядив.

почав щось штовхати, але стримався.

А у тверському ГПУ молодий оперок шив справи із пролетарським розмахом.

На столі я прочитав некролог, і кольнуло в грудях під сорочкою.

"Була по-звірячому застрелена бандою в Москві на завданні Савіна Міла".

Адже на ментів працювала, дим у голові, а злодія не спалила, любила.