Weekend i Harare - Mikael Wiehe

Sheraton i Harare

Var ett ganska märkligt ställe

Där det reste sej på slätten

Som ett gyllne mausoleum

Och safariklädda damer

Drack gingroggar i baren

Och kontokorten fladdrade

Som fjärilar i värmen

Vi hade kommit från hela världen

För att väcka dom som sover

Och vi intog deras ställe

Och vi fyllde det med sång

Tills det darra' som ett struphuvud

Och bulta' som ett hjärta

Tills det skälvde och pulserade

Som våren i oktober

Du hade rest i flera dagar

För att ta dej över gränsen

Och berätta vad som hände

Med dom som gjorde motstånd

Hur man fängslade och slog dom

Hur man mörda' och tortera' dom

I Johannesburg och Kapstaden

I Soweto och Pretoria

Och du började nästan gråta

När du berättade om Nthabiseng

Som polisen sköt i ryggen

När hon redan hade fallit

Så hon numer satt i rullstol

Och aldrig skulle gå igen

Fast hon just var fyllda tretton

Och så gärna ville dansa

Och på natten satt vi allihop

På rum elvahundraåtta

För att ingen kunde sova

Efter allt, vi hade hört

Och flaskan gick från mun till mun

Och vi pratade och skrattade

Och alla var vi vänner

Fast vi aldrig hade setts förut

Och du lånade gitarren

Och du kunde samma sånger

Som dom, jag hade lärt mej

En gång för länge sen

Och du strålade av glädje

Av oräddhet och styrka

Och du återgav mej tron på det

Dom modiga kallar framtiden

Och när weekenden var över

Så reste du tillbaka

Tillbaka över gränsen

Till våldet och förtrycket

Och jag steg ombord på planet

Som tog mej upp i himlen

Och jag svävade bland stjärnorna

Som strålade och gnistrade

Och på morgonen i London

När jag läste Herald Tribune

Så undrade jag om du var en av dom

Som hade arresterats

Och jag tänkte på din glädje

På din oräddhet och styrka

Och jag visste att jag aldrig

Skulle kunna svika eller tveka mer

Шератон і Хараре

Було досить дивне місце

Там, де воно піднімалося на рівнині

Як золотий мавзолей

І дівчата в сафарі

Пила гінрогги в барі

І кредитні картки тріпотіли

Як метелики в спеку

Ми приїхали з усього світу

Щоб розбудити тих, хто спить

І ми зайняли їхнє місце

І ми наповнили його піснею

Поки не тремтить, як гортань

І б'ється, як серце

Поки не затремтів і не пульсував

Як весна жовтня

Ви подорожували кілька днів

Щоб перевезти вас через кордон

І розкажи мені, що сталося

З тими, хто чинив опір

Як їх саджати і бити

Як їх вбивати і катувати

В Йоганнесбурзі та Кейптауні

У Соуето та Преторії

І ти ледь не почав плакати

Коли ти розповів мені про Нтабісенга

Як поліцейські стріляли в спину

Коли вона вже впала

Тож тепер вона була в інвалідному візку

І більше ніколи б не пішла

Хоча їй щойно виповнилося тринадцять

І так хотілося танцювати

А вночі ми всі сиділи

У кімнаті одинадцятьсот восьма

Бо ніхто не міг спати

Зрештою, ми чули

І пляшка йшла з рота в рот

І ми розмовляли і сміялися

І ми всі були друзями

Хоча раніше нас ніколи не бачили

А ти позичив гітару

І ти знав ті самі пісні

Як і вони, я навчився

Одного разу давно

І ви випромінювали радість

Про безстрашність і силу

І ти повернув мені віру в це

Сміливі кличуть майбутнє

А коли закінчилися вихідні

Отже, ви поїхали назад

Назад через кордон

До насильства і гноблення

І я сів у літак

Хто взяв мене на небо

І я завис серед зірок

Який випромінював і виблискував

А вранці в Лондоні

Коли я читав Herald Tribune

Тож мені було цікаво, чи ти один із них

Кого було заарештовано

І я думав про твою радість

На твою безстрашність і силу

І я знав, що ніколи

Могли б розчарувати або вагатися більше