Så vill jag bli - Mikael Wiehe, Björn Afzelius

Det blåste i mitt inre en iskall, höstlig vind

Och frosten i mitt sinne drev pärlor till min kind

Och kylan trängde utåt och härdade mitt skinn

Och huden blev en fästning som inget släppte in

Då stod du där i vimlet och sträckte ut din hand

Som polstjärnan på himlen som hjälper en i land

Så råkades två stjärnor i rymdens oändlighet;

Två tynande lanternor på havets ödslighet

Och den som börjat stelna, och trotsa kärleken

Befruktas till att leva och älska själv igen

Så vill jag bli som Solen som värmer dina ben

Som luften och som Jorden;

som livet dom dej ger

Så vill jag bli som regnet, när vägen din känns hård

Och kunna fukta marken framför dej där du går

Усередині мене подув крижаний осінній вітер

І мороз в думках гнав перли до щоки

А холод проник назовні й затвердів мою шкіру

І шкіра стала фортецею, яку ніщо не впускало

Тоді ти став у натовпі й простягнув руку

Як полярна зірка на небі, що допомагає на берегу

Отже, дві зірки відбулися в безмежному просторі;

Два ліхтарі, що згасають на морській пустелі

І той, хто почав твердіти, і кидати виклик любові

Запліднений, щоб знову жити і любити себе

Тож я хочу бути схожим на Сонце, що гріє твої ноги

Як повітря і як Земля;

як життя, яке вони тобі дають

Тож я хочу бути як дощ, коли твій шлях важкий

І мати можливість зволожити землю перед собою, куди ви йдете