Разным - Местный

Знаешь, и я не грустный, это так выпало.

И эта карта на душу, и все твои, *лядь, выпады.

Когда ты всем *издишь, глаза мечтая приумножить,

А я не тот, держи в руках меня покрепче, Боже.

Меня так совесть гложет, я остаюсь пацанчиком.

Всё те же мне дороже, меня так же держит планчиком.

Попойка с хавчиком, не надо называть братанчиком,

Слушай, меня не путай, я тебе не об два пальчика.

И знаешь, жизнь — *уйня, и вроде не *бёт, не плачет.

Им до тебя до фонаря, мечтой глотал подачу.

На пенсию всем сдачу мы отложили радостно.

Возможно в 60 и мне не будет уж так пакостно.

Возможно одиноко.

Знаешь, заведу собаку.

Судьба опять сыграет, нежно уложит на плаху:

С ударом в область паха или с ударом в спину.

Ты даже приумножив позже, что ты скажешь сыну?

Иду немым и слепо так смотрю на завтра,

Это закончен фильм или занавес антракта?

24 Марта и столько же Апреля.

Весь мир сошел с ума!

Знаешь, в этот мир не верю.

Иду немым и слепо так смотрю на завтра,

Это закончен фильм или занавес антракта?

24 Марта и столько же Апреля.

Весь мир сошел с ума!

Знаешь, в этот мир не верю.

Тут все пи*дят и знаешь, слышал я не по наслышке,

Когда накроет крышкой — все всплакнут аж до отдышки.

Потом найдут слова, ну знаешь что-то типа «брата».

Но знай одно, что среди всех к тебе — Свята лишь мама.

Только она так не врала и всё в себе держала.

Спасибо, милая за то, что любишь, что рожала.

Прошу тебя: не слушай.

Знаешь, обезумел с ними.

Меня замкнуло музыкой не вписке, а в квартире.

Мы как мишени в тире, только нам дают побегать

Пожить так до 80, потом малым поведать,

Чтоб разбирались в людях, как было и как будет;

И чтоб не заплутали среди всех заблудших судеб.

Спи*дит и не уводит с мимикой вонючей фальши.

Все так-то вроде зае*ись, но страшно, что же дальше.

Куда придём иль доползём или не хватит силы.

Ты сам все сделал мрачным.

Знаешь, ведь мир был красивым.

Иду немым и слепо так смотрю на завтра,

Это закончен фильм или занавес антракта?

24 Марта и столько же Апреля.

Весь мир сошел с ума!

Знаешь, в этот мир не верю.

Иду немым и слепо так смотрю на завтра,

Это закончен фильм или занавес антракта?

24 Марта и столько же Апреля.

Весь мир сошел с ума!

Знаешь, в этот мир не верю.

Знаешь, и я не грустный, это так выпало.

И эта карта на душу, и все твои, *лядь, выпады.

Когда ты всем *издишь, глаза мечтая приумножить,

А я не тот, держи в руках меня покрепче, Боже.

Знаєш, і я не сумний, це так випало.

І ця карта на душу, і всі твої, лядь, випади.

Коли ти всім *видиш, очі мріючи примножити,

А я не той, тримай у руках мене міцніше, Боже.

Мене так совість гризе, я залишаюсь пацанчиком.

Все ті, що мені дорожче, мене так само тримає планчиком.

Пиятика з хавчиком, не треба називати братанчиком,

Слухай, мене не плутай, я тебе не обидва пальчики.

І знаєш, життя — *уйня, і начебто не *біт, не плаче.

Їм до тебе до ліхтаря, мрією ковтав подачу.

На пенсію всім здачу ми відклали радісно.

Можливо в 60 і мені не буде вже так лихо.

Можливо самотньо.

Знаєш, заведу собаку.

Доля знову зіграє, ніжно покладе на плаху:

З ударом в область паху або з ударом в спину.

Ти навіть примноживши пізніше, що ти скажеш синові?

Іду німим і сліпо так дивлюся на завтра,

Це закінчено фільм чи завісу антракту?

24 Березня і стільки ж Апреля.

Весь світ зійшов з розуму!

Знаєш, у цей світ не вірю.

Іду німим і сліпо так дивлюся на завтра,

Це закінчено фільм чи завісу антракту?

24 Березня і стільки ж Апреля.

Весь світ зійшов з розуму!

Знаєш, у цей світ не вірю.

Тут все підійдуть і знаєш, чув я не по чутці,

Коли накриє кришкою - всі сплакатимуть аж до відпочинку.

Потім знайдуть слова, ну знаєш щось на кшталт «брата».

Але знай одне, що серед усіх до тебе свята лише мама.

Тільки вона так не брела і все в собі тримала.

Спасибі, люба за те, що любиш, що народжувала.

Прошу тебе: не слухай.

Знаєш, збожеволів із ними.

Мене замкнуло музикою не вписці, а в квартирі.

Ми як мішені в тирі, тільки нам дають побігати

Пожити так до 80, потім малим розповісти,

Щоб розбиралися в людях, як було і як буде;

І щоб не заблукали серед усіх заблукалих доль.

Снідить і не веде з мімікою смердючої фальші.

Все так ніби заї*ся, але страшно, що далі.

Куди прийдемо або доповземо або не вистачить сили.

Ти сам усе зробив похмурим.

Знаєш, адже світ був гарний.

Іду німим і сліпо так дивлюся на завтра,

Це закінчено фільм чи завісу антракту?

24 Березня і стільки ж Апреля.

Весь світ зійшов з розуму!

Знаєш, у цей світ не вірю.

Іду німим і сліпо так дивлюся на завтра,

Це закінчено фільм чи завісу антракту?

24 Березня і стільки ж Апреля.

Весь світ зійшов з розуму!

Знаєш, у цей світ не вірю.

Знаєш, і я не сумний, це так випало.

І ця карта на душу, і всі твої, лядь, випади.

Коли ти всім *видиш, очі мріючи примножити,

А я не той, тримай у руках мене міцніше, Боже.