Пылинки - Местный

Идем вперед, двадцать шестой на плечи.

И не знаю, раньше может быть, ну, а сейчас не лечит.

Ты помнишь этот вечер, школьный двор, нас было много.

Море амбиций, море слов, эта любовь к району.

Эта любовь к запретному, эта любовь в тумане.

Когда хорошая петля берет, сажает в яме.

Нам по 17, мы летим в этот открытый космос.

Так редко звоним маме, так считаем себя взрослым.

С кучей вопросов про любовь и так плевать на мнения.

Первый рассвет, первый косяк и первое похмелье.

Первая три, первая драка, кровь летит на шторы.

Давай домой одна, я жду Юру возле школы.

Когда-нибудь мы все поймем, что дальше жизнь не сахар.

И я не Лев Толстой.

Я тут скорее Ах Астахов.

Пройдет десяток лет, а я стою на школьном снимке.

Припев:

А мама то так молодая и ни одной морщинки.

А я все в памяти храню пылинки.

На днях подумал: я пятнадцать лет, как не был в цирке.

И мы все те же, не сменив пластинки.

И так же всем двором идем на днюху и поминки.

А я все в памяти храню пылинки.

На днях подумал: я пятнадцать лет, как не был в цирке.

И мы все те же, не сменив пластинки.

И так же всем двором идем на днюху и поминки.

Второй Куплет: Местный

Потом, потом пройдет десяток, повзрослею.

Сам не верю, сам все знаю, сам все открываю двери.

Проблемы — да, учеба — да, работа — да и траблы.

В мое время стало трудным отличать всю ложь от правды.

Один женился зря, один, блять, зря, что не женился.

И мне с ушедших поездов никто не пишет письма.

Привел в порядок мысли.

Все мы тут куда-то катимся.

В этом большом земном мяче бежим, живем и тратимся.

Все решено.

Все на весы.

Все решенья взвешены.

Мечтать не бросил, бросил сам себя питать надеждами.

И мой бросок так важен, может быть бросать так проще.

В это слепое завтра завтра мы пойдем наощупь.

А завтра просто так не стать счастливым.

Создать семью, родить детей, всё с милой.

Скажи, что еще с тобой нам нужно?

Кусок свободы и немного дружбы.

Припев:

А мама то так молодая и ни одной морщинки.

А я все в памяти храню пылинки.

На днях подумал: я пятнадцать лет, как не был в цирке.

И мы все те же, не сменив пластинки.

И так же всем двором идем на днюху и поминки.

А я все в памяти храню пылинки.

На днях подумал: я пятнадцать лет, как не был в цирке.

И мы все те же, не сменив пластинки.

И так же всем двором идем на днюху и поминки.

Ідемо вперед, двадцять шостий на плечі.

І не знаю, раніше може бути, ну, а зараз не лікує.

Ти пам'ятаєш цей вечір, шкільний двір, нас було багато.

Море амбіцій, море слів, ця любов до району.

Ця любов до забороненого, ця любов у тумані.

Коли гарна петля бере, садить у ямі.

Нам по 17, ми летимо в цей відкритий космос.

Так рідко дзвонимо мамі, так вважаємо себе дорослим.

З купою питань про любов і так плювати на думки.

Перший світанок, перший косяк і перше похмілля.

Перша три, перша бійка, кров летить на штори.

Давай додому одна, я чекаю Юру біля школи.

Коли-небудь ми все зрозуміємо, що далі життя не цукор.

І я не Лев Толстой.

Я тут швидше Ах Астахов.

Мине десяток років, а я стою на шкільному знімку.

Приспів:

А мама то так молода і ні однієї зморшки.

А я все в пам'яті зберігаю порошинки.

На днях подумав: я п'ятнадцять років, як не був у цирку.

І ми всі ті ж, не змінивши платівки.

І так ж усім двором йдемо на днюху і поминки.

А я все в пам'яті зберігаю порошинки.

На днях подумав: я п'ятнадцять років, як не був у цирку.

І ми всі ті ж, не змінивши платівки.

І так ж усім двором йдемо на днюху і поминки.

Другий Куплет: Місцевий

Потім, потім мине десяток, подорослішаю.

Сам не вірю, сам усе знаю, сам все відчиняю двері.

Проблеми — так, навчання — так, робота — так і трабли.

У мій час стало важким відрізняти всю брехню від правди.

Один одружився даремно, один, блять, даремно, що не одружився.

І мені з поїздів, що пішли, ніхто не пише листи.

Привів у порядок думки.

Усі ми тут кудись котимося.

У цьому великому земному м'ячі біжимо, живемо і витрачаємося.

Все вирішено.

Всі на ваги.

Усі рішення зважені.

Мріяти не кинув, кинув сам плекати надії.

І мій кидок такий важливий, можливо кидати так простіше.

У це сліпе завтра завтра ми підемо на дотик.

А завтра просто так не стати щасливим.

Створити сім'ю, народити дітей, все з милою.

Скажи, що ще з тобою нам потрібно?

Шматок свободи і трохи дружби.

Приспів:

А мама то так молода і ні однієї зморшки.

А я все в пам'яті зберігаю порошинки.

На днях подумав: я п'ятнадцять років, як не був у цирку.

І ми всі ті ж, не змінивши платівки.

І так ж усім двором йдемо на днюху і поминки.

А я все в пам'яті зберігаю порошинки.

На днях подумав: я п'ятнадцять років, як не був у цирку.

І ми всі ті ж, не змінивши платівки.

І так ж усім двором йдемо на днюху і поминки.